Реклама



От партнеров







Хромосомні хвороби










РЕФЕРАТ
на тему:
Хромосомні хвороби











Хромосомні спадкові захворювання зумовлені зміною кількості хромосом або їхньої структури, що видно в світловому мікроскопі. До них належать зміни плоїдності, наприклад потроєний набір хромосом (Зп), або кількості хромосом будь-якої однієї пари (анеуплоїдія) — моносомія чи трисомія. Структурні зміни хромосом можуть виявлятися відривом частини хромосоми (делецією), Переміщенням однієї частини хромосоми на іншу (транслокацію) поворотом хро¬мосоми на 180° (інверсією), утворенням хромосоми тільки з одного плеча (короткого або довгого) — такт званої ізохромосоми.
При багатьох із зазначених хромосомних змін ем¬бріон і плід не життєздатні. Ці змін" хромосом часто виявляються у абортусів (абортований викидень), а також у новонароджених, які незабаром після наро¬дження помирають.
Сумісними з життям є трисомія за окремими аутосомами і статевими хромосомами, моносомія за ста¬тевою Х-хромосомою, а також відносно невеликі структурні зміни хромосом. Однак і при цих змінах хромосом відзначається ряд дефектів в організмі.
Хромосомні хвороби найчастіше не успадковуються, вони від батьків до дітей не передаються, каріотип баїоків цих хворих звичайно нормальний, а аномальні хромосомні зміни відбуваються в гаметах, з яких роз¬вивається хворий організм. Проте тому, що власне в хромосомах міститься спадкова інформація, хромосом¬ні хвороби належать до спадкових захворювань; в ос¬нові їх лежить порушення апарату спадковості.
Для зручності вивчення хромосомні хвороби мож¬на розділити на захворювання, викликані змінами статевих хромосом (гонсосомні хромосомні захво¬рювання), і захворювання, викликані змінами аутосом.
Аутосомні хромосомні захворювання
Хвороба Дауна Найбільш поширене хромосомне захворювання — це хвороба Дауна, яка вперше була описана англійським лікарем Л. Дауном у 1866—р. У 1959 р. французький вчений І. Лежен виявив у ка¬ріотипі хворих зайву 21-у аутосому. В наступні роки інші вчені в різних країнах підтвердили цей факт. Пізніше було встановлено, що хвороба Дауна може бути зумовлена не тільки трисоміею 21 ї хромосоми, але й трапслокащєю 21-ї хромосоми на інші, частіше на 13-у або 22-у, а також мозаїцизмом, коли одна частина клітин має 46 хромосом (нормальний каріо¬тип), а друга — 47. Тепер встановлено, що трисомія при хворобі Дауна спостерігається в 94 % випадків, транслокація — в 4 %, а мозаїцизм — в 2%.
Клінічна картина хвороби Дауна, яка спричинена трисомією і транслокацією, не розрізняється. При хво¬робі Дауна, спричиненій мозаїцизмом, симптоми хво¬роби проявляються менше, ніж при трисомії і транслокації.
Частота народження дітей, хворих на хворобу Дауна, за сумарними даними багатьох авторів становить "1,15—5/1000.
Причини народження дітей з хворобою Дауна остаточно не з’ясовані. Припускається, що причиною за¬хворювання можуть бути перенесені матір'ю перед заплідненням інфекційні захворювання (гепатит, ток¬соплазмоз тощо) Встановлено також, що із збільшен¬ням віку матері ризик народження дитини з хворобою Дауна збільшується. Так, емпіричний ризик на¬родження дитини з хворобою Дауна жінкою в 19 років становить — 1 : 1640, у віці 40—41 — 1 : 84, а після 45 років — 1 : 31 (Г. І. Лазюк, 1979).
Частіше причиною хвороби Дауна при трисамії є порушення овогенезу у жінок. В останній час завдяки флюоресцентному аналізу хромосом встановлено, що нерозходження хромосом відбувається і при сперма¬тогенезі, тобто і батько може бути “винним” у появі трисомії і народженні дітей з хворобою Дауна (в 20— 25% випадків). Особливо великий ризик народжен¬ня дитини з хворобою Дауна в сім'ї, де чоловікові більше 50 років, а жінці більше 40.
У перші дні життя дитини діагностика хвороби Дауна важка. У більш старшому віці вона діагносту¬ється легко. Такі діти мають деякі загальні риси. Вп¬ни бувають подібні один на одного більше, ніж на своїх батьків. Так, у хворих спостерігаються характерні зміни обличчя і голови. У них кругла голова, зі сплющеною потилицею, покатим вузьким лобом, плоским обличчям, монголоїдним розрізом очних щілин, який іде до середини і вниз, з епікантом, товстими губами, широким сплющеним язиком з глибокою поз¬довжньою борозною. Вушні раковини зменшені у вер¬тикальному напрямку, з прирослою мочкою. У маленьких дітей різко виражена м'язова гіпото¬нія, внаслідок чого в ле¬жачому положенні живіт набуло форми жаб'ячо¬го, відмічається розхи¬таність суглобів, куряча або лійкоподібна грудна клітина.
Характерні зміни кін¬цівок: укорочення і розширення кисті і ступні (акромікрія). Через гіпо¬плазію середньої фаланги викривлений мізинець (клинодактилія). На ньо¬му є тільки одна згиналь¬на борозна, а на долоні — одна поперечна борозна (чотирьохпальцсва). На райдужній оболонці є світлі плями (плями Брушфільда), які з віком стають менш (чотирихпальцева).. На райдужній оболонці є світлі плями (плями Брушфільда), які з віком стають мешн помітними. Рано розвивається катаракта. Відзпачається неправильний ріст зубы, високе піднебіння, рум'я¬нець на щоках. Волосся на голові м'яке, рідке, пряме, з низькою межею росту на потилиці. Порушені і внут¬рішні органи, особливо серце, шлунково-кишковий канал, зокрема стеноз або атрезія дванадцятипалої кишки.
У хворих спостерігається глибока розумова відста¬лість — від імбецильності до ідіотії. Вони слухняні, добре піддаються навіюванню. Писати і читати вони ще можуть навчитися, але лічити не вміють. При ви¬вченні мсзку померлих відзначається його недороз¬винення, мала вираженість иорозн і звивин, розши¬рення мозкових шлуночків.
При задовільному догляді такі хворі можуть жити довго. Описано випадки вагітності і родів у жінок, які хворіли на хворобу Дауна, спричинену трисомією. Приблизно у половини їхніх дітей також розвивалася хвороба Дауна.
Проте і при нормальному каріотипі дитини, яка на¬родилась у хворої жінки, у неї відмічалися відхилення від норми, тому що цей плід розвивався в утробі матері з лишньою 21-ю хромосомою і, як наслідок, із зміненим білковим складом її рідини в кількісному і якісному співвідношенні.
Каріотип батьків дітей, хворих на хворобу Дауна, яка спричинена трисомією 21-ї хромосоми, як прави¬ло, нормальний. При хворобі Дауна, яка спричинена транслокацією, звичайно виявляється транслокація 21-ї хромосоми на одну із хромосом групи D або на 22-у хромосому одного з батьків. При цьому частота народження дітей, хворих на хворобу Дауна, може досягати 33%.
При хворобі Дауна, яка спричинена мозаїцизмом, останній можна виявити у одного з батьків, проте мозаїцизм може виникнути і на ранніх стадіях поділу зиготи. В цьому випадку у батька — носія мозаїцизму — можна виявити деякі, елементи, характерні для хвороби Дауна, а саме: акромікрію, мікроцефалію, чотирьохпяльпеву долонну борозну тощо.
Під час дерматогліфічного дослідження батьків ді¬тей, які хворі на хворобу Дауна, виявлено деякі особливості за фенотипом: осьовий трирадіус t", петлі на гіпотенарі, радіальні петлі на IV і V пальцях, ано¬мальні долонні борозни. Отже, в осіб з такими особ¬ливостями дерматогліфіки є підвищений ризик наро¬дити дітей з хворобою Дауна, а тому для них не ба¬жана пізня вагітність.
У літературі описано декілька десятків випадків пологів у жінок, хворих на хворобу Дауна. Половина їхніх дітей не були хворі, а останні успадкували цей синдром. Батьківство у чоловіків, які хворіють на хворобу Дауна, не описано. Напевно, трисомія 21-ї хромосоми у чоловіків призводить до безплідності.
Трисомій за іншими аутосомами описано значно менше. Діти з трисоміями мають значні дефекти ске¬лета і внутрішніх органів, вони маложпттездатні і незабаром після народження вмирають.
Частіше зустрічається трисомія за 13-ю хромосо¬мою, описана в 1960 р. К. Патау. При синдромі Па-тау відмічаються значні дефекти будови черепа: мік¬роцефалія, низький спадистий лоб, вузькі очні щілини, низьке розташування вушних раковин, розщеплені верхня губа і піднебіння, полідактилія, дефекти сер¬цево-судинної системи і внутрішніх органів, недороз¬винуті передні відділи мозку. Такі діти вмирають у перші три місяці життя або протягом року.
Трисомія за 18-ю хромосомою називається синдро¬мом Едвардса. Частіше цей синдром спостерігається у хлопчиків. Як і при синдромі Патау у дітей спосте¬рігаються великі дефекти черепа і скелета. Такі діти звичайно народжуються переношеними, в асфіксії, з доліхоцефалією, вузьким лобом, виступаючою поти¬лицею, розщепленим піднебінням, недорозвинутою нижньою щелепою, деформованими і- низько розмі¬щеними вушними раковинами. Відмічаються великі дефекти пальців рук, сплющення склепіння стопи, че¬рез що стопа має форму качалки, пальці ніг укороче¬ні. Шкіра дуже рухлива, через що утворюються змор¬шки на шиї та інших частинах тіла. Очі маленькі. Значні дефекти внутрішніх органів (серця, шлунково-кишкового каналу), у хлопчиків відмічаться крип¬торхізм, а у дівчаток—гіпертрофія клітор. Хлопчи¬ки звичайно помирають незабаром після народження, а дівчатка живуть до року.
Б останні роки в зв'язку з введенням диференційованого фарбування хромосом стало можливим дослід¬жувати їхні структурні зміни: виявлення делецій і транслокацій тієї чи іншої хромосоми на другу, що можна трактувати як часткову трисомію.
Делеції, так само як і транслокації, можуть захоп лювати частину довгого (р) або короткого (q) плеча хромосом.
Так, при хронічному мієлолейкозі виявлено транс-локацію короткого плеча 22-ї хромосоми на коротке плече 9-ї хромосоми — T/9 q, +22q—, при лімфомі Беркіта — Т/8q —; 14q+, при менінгеомі — втрата або часткова делеція 22-ї хромосоми. Моносомія за будь-якою аутосомою з життям не сумісна, а тому живонароджені плоди невідомі.
Сумісними з життям є зміни кількості статевих хромосом — моносомія і трисомія. Це можна поясни¬ти тим, що в статевих хромосомах активність генів виявляється переважно в процесі ембріогенезу, а по¬тім вона знижується. В організмі дорослих активних генів, що містяться в статевих хромосомах, мало.
Синдром Шерешееського — Тернера
Це захворювання вперше було описано у 1925 р. Шерешевським, а потім у 1938 р. Тернером. У 1959 р. К. Форд встановив, що у цих хворих є тільки одна статева Х-хромосома. Каріотип їх визначається фор¬мулою 45, А'О. Ці жінки низького зросту, з статевим інфантилізмом. У них аномальні статеві органи, вузь¬ка піхва, недорозвинуті матка і яєчник, гіпертрофований клітор, мізерне оволосіння на лобку. У них не буває менструацій або вони одноразові. Грудні зало¬зи відсутні. На місці їх інколи є склятки жиру. Соски недорозвинуті, ореоли втягнуті, широко розставлені і неаиментовані. Вушні раковини деформовані, низько розміщені, шия коротка, з її боків видно широку шкірну зморшку, яка йде від соскоподібних відростків до надпліччя. Волосся на потилиці росте низько. Часто відмічалася епікант, мікро- і ретрогнатія, вузьке і високе тверде піднебіння.
Спостерігаються зміни кінцівок: вальгусна позиція ліктьових суглобів, широкі долоні, коротиш безімен¬ний палець, короткий викривлений мізинець, дефор¬мовані глибоко посаджені нігті, розширений кут atd. На кінчиках пальців переважають кругові візерунки. Нігті короткі, товсті, 3-й, 4-й і 5-й пальці ніг вкорочені викривлені, неправильно розміщені.
Може спостерігатись каорктація аорти, стеноз ле¬геневого стовбура, незарощення міжшлункової пере¬городки серця, підковоподібна нирка.
З боку нервової системи значних змін не відзна¬чається, інтелект у хворих порушений мало або зов¬сім не порушений.
Характерна затримка окостеній: довгих кісток, хоча ріст хворих жінок припиняється у 15—18 років, а злиття епіфізів і метафізів немає навіть у 25-річ:;о-му віці. Визначається збільшення медіальних вирост¬ків стегнових кісток і зменшення великогомілкових, потовщення латеральних кінцівок ключиці, остеопороз кісток, особливо метафізів трубчастих кісток.
Не всі із зазначених симптомів спостерігаються у одного й того самого хворого. У хворих різко знижене виділення естрогенів і підвищене виділення гонадотропіну.
При народженні дитини не завжди можна встано¬вити правильний діагноз захворювання. Нерідко у та¬ких дітей відзначається лімфатичний набряк кінцівок і «надлишок» шкіри на шиї, яка потім преетворюється в шкірну зморшку. Діти народжуються часто недоно¬шеними, малого зросту. Звичайно діагноз встановлю¬ється пізніше, коли спостерігається відставання дів¬чини в рості і статевий інфантилізм. Важливим для діагностики синдрому Шерешевського — Тернера є дослідження статевого хроматину в щічному епіте¬лії. Там його не виявляють, що свідчить про моносомію за Х-хромосомою. Рідше виявлтється мозаїцизм, коли в одних клітинах-каріотип нормальний (46, XX), а в інших — моносомія за Х-хромосомою (45, ХО). Клінічно мозаїчні випадки протікають більш м'я¬ко. У таких жінок можуть бути менструації і зони мо¬жуть ставати матерями.
Причина народження дітей з синлпомом Шерешевського — Тернера не з'ясована. Вік батьків при цьому значення не має. Проте такі діти частіше народжують¬ся у батьків низького зросту, в яких каріотип при зви¬чайному дослідженні нормальний. Втрата Х-хромосоми, напевно, відбувається на перших етапах розвит¬ку зиготи.
Шляхом визначення групи крові Xq (ген, який її визначає, міститься у короткому плечі Х-хромосоми) було встановлено, що Х-хромосома у цих хворих може бути як батьківська, так і материнська, тобто «винними» в народженні такої дівчинки можуть бути як батько, так і мати. Опубліковані випадки наро¬дженню хворих на синдром Шерешевського — Терне¬ра жінкою, яка в період вагітності перенесла корову краснуху (В. Макк'юсик, 1976).
Фенокопією синдрому Шерешевського — Тернера є синдром Нунан. Цей синдром був описаний зок¬рема Є. В. Большою і Є. М. Сельвінськсю в 1981 р. Автори спостерігали її хворих, які за фе¬нотипом були здібні до хворих на синдром Шерешевського — Тернера, але каріотип у них був нормальний. Серед них були дівчатка та хлопчики. У них відзначалась затримка росту, характерні риси обличчя, широка шия, низький ріст волосся на поти¬лиці, високе піднебіння, вальгусна постава суглобів, різні вади серцево-судинної, сеочстатетвої системи і органа зору, гіперхолестеринемія і гиперліпідемія. На відміну від синдрому Шерешевського — Тернера у них не було лімфатичного набряку обличчя і кінцівок при народженні, але явища деменції виражені значніше. Основною відмінністю при цій хворобі є нормаль¬ний каріотип (46 XХ,або 46 XY) і задовільний розви¬ток статевих органів. У дівчаток спостерігаються мен¬струації, хоча виникають зони з запізненням Вони можуть стати матерями, а хлопчики були фертильни¬ми і могли стати батьками. Схильність до синдрому Нунан успадковується, але тип успадкування оста¬точно не встановлений. Припускають, що він успадко-вуєтьсл аутосомно-домінз.тпю або домінантно, зчепле¬но з Х-хромосомою.
Синдром полісемії за Х-хромосомою у жінок
При каріотипі 47, ХХХ за фенотипом може й не бути, тому що тут дві Х-хромосоми спіралізованї і представлені статевим хроматином. У таких жінок може відзначатись розумова відсталість. Такі жінки можуть мати здорових нащадків, через те що поло¬вина їхніх гамет має нормальний набір хромосом.
Описані випадки з 4 і 5Х-хромосомами. Чим більше Х-хромосом в каріотипі, тим більше виражений дефект розумового розвитку, а також зміни фенотипу і статевий інфантилізм. Такі жінки високого зросту із значними змінами скелета, викривленням хребта, депігментованими плямами та ін. Чим більше Х-хро-мосом у каріотипі, тим менший гребеневий^ рахунок, через те що у них переважають дуговГвізерунки на кінцях пальців. При каріотипі 48, ХХХХ діти мало-життєздагні і звичайно вмирають у перші роки життя.
Синдром Клайнфельтєра
Вперше описаний Н. Клайнфельтепом у 1924 р. як синдром первинного чоловічого гіпогонадізму. У 1956 р. Р. Брігс і М. Барр виявили у них зайву X-хромосому. Отже, каріотип цих хворих 47, XXY. У клі¬тинах букального епітелію виявлений статевий хрома¬тин, як і в нормальних жінок. До досягнення статевої зрілості клінічно синдром може бути не виявленим. При статевій зрілості відзначаються ознаки євнухоїдності. У хворих недорозвинуті статеві залози при нор¬мальному розвитку статевого члена, відсутня волосис¬тість на обличчі, гінекомастія, відкладання жиру на стегнах за жіночим типом. Вони звичайна високого-зросту за рахунок подовження ніг, тулуб відносно ко¬роткий. Волосся на лобку росте за жіночим типом, у хворих високий голос. Під час гістологічного дослі¬дження яєчок відзначається склерозуюча гіалінізація сім'яних канальців, гіперплазія інтерстиціальних клі¬тин Лейдига і втрата клітин Сертолі, підвищене ви¬ділення фолікуліну.
Через відсутність сперматогенезу такі чоловіки неплідні. Хворі на синдром Клайнфельтєра страждають на дебільність різного ступеня.
Описані випадки синдрому Клайнфельтєра з трьо¬ма і чотирма Х-хромосомами. Чим більше Х-хромо-сом у каріотипі, тим більше виражений ступінь де¬більності та інші симптоми синдрому.
Причину синдрому Клайнфельтєра не з’ясовано. Такі діти звичайно народжуються у літніх матерів, хоча каріотип у них нормальний. Нерозходження X-хромосом, напевно, відбувалось на ранніх стадіях роз¬витку зиготи. Спадковість при синдромі Клайнфельтє¬ра не вивчено, тому що ці хворі не залишають по¬томства.
Синдром дисомії за Y-хромосомою
Каріотип 47, ХYY описано як у здсрових за фено¬типом чоловіків, так І в чоловіків з гіпогонадизмом, -крипторхізмом, розумовою відсталістю і добре розви¬нутий м'язами. Незбад .сований поліморфізм ста¬тевих хромосом призводп-ь до порушення розвитку нервової системи, зниження інтелекту, що може спри¬чинити агресивність і кримінальні вчинки цих осіб. Закордонні вчені виявили каріотип 47, XYY в агресивних чоловіків, злочинців-рецидизістів з високим зростом, правильною будовою тіла, великими вушни¬ми раковинами і надбрівними дугами, добре розвину¬тими м'язами, чоловічим типом оволосіння, нормаль¬ним розвитком статевих залоз, перевагою лицьового скелета над мозковим скелетом.
Моносомія за Y-хромосомою (на відміну від моносомії за Х-хромосомого) у літературі не осипана. На¬певно, розвиток зародка з однією Y-хромосомою без X-хромосоми неможливий, тому що Y-хромссома несе незначну генетичну інформацію і не може компенсу¬вати відсутню Х-хромосому.
Подіфакторні спадкові захзорювання
Більшість відомих спадкових захворювань, які спричинені пошкодженням кількох або багатьох генів, відноситься до поліфакторних. До них також нале¬жать всі спадкові захворювання з нез'ясованим пато¬генезом. До поліфакторних-захворювань належать гі¬пертонічна і виразкова хвороба, шизофренія, захво¬рювання нервової системи, внутрішніх органів, опор¬но-рухового апарату тощо.
Поліфакторно зумовлені і деякі фізіологічні особ¬ливості організму: розумові здібності, тривалість життя, схильність і опірність до інфекційних захворю¬вань. Це доведено багатьма авторами на підставі близнюкового методу дослідження.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Медична генетика 1993 р. Г.Д. Бердишев, І.Ф. Криворучко.
2. Велика ілюстрована енциклопедія 2002 р.
3. Генетика і наслідство 1997 р. И.И.Алипов.
4. Генетика - Лобашев М.Е. – 1998 р.

Завантажити

(Размер: 15.52K / Загрузок: 933)


Сайт: Autor   Добавлен: 6.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв