Реклама



От партнеров







Огляд хворого









Реферат на тему:
Огляд хворого



Огляд складається із данних оцінки:

1. загального стану хворого;
2. стану свідомості;
3. положення тіла;
4. тілобудови ( конституції ) – habitus;
5. форми голови та виразу обличчя;
6. антропометричних данних ( ріст, вага );
7. стану вгодованості;
8. ходи хворого та оцінки кістково-м’язевої системи ( постави хворого );
9. стану шкіри та доступних для зовнішнього огляду слизових оболонок;
10. стан лімфатичних вузлів та щитовидної залози, але для цього користуються і пальпацією.

Стан вгодованості визначають вже при першому огляді хворого, зокрема по обличчу і формах тіла під одягом. Орієнтовно судять про стан вгодованості по шкірній складці біля реберних дуг по парастернальній лінії – 1-2 см; біля пупка – 2-3 см.
Співвідношення ваги тіла і зросту традиційно визначають по індексу Брока:
Вага тіла ( кг ) 100%
Зріст ( см ) – 100
При індексі Брока в межах 90 – 110% вгадованість характеризується как задовільна.
Показник вище 110% свідчить про надмірну вгодованість, ожиріння ( adipositas ).
Визначають 4 ступені ожиріння : І – при індексі 110 – 125%; ІІ – 125 – 150%; ІІІ – 150 – 200%; ІV – більше 200.
Величина індекса Брока менше 90% вказує на недостатне або понижене харчування, схуднення ( macies ). Крайню ступінь схуднення називають виснаженням, або кахексією ( cachexia ).

На теперешній час для визначення стану вгодованості все більше використовують індекс Кетле ( індекс ваги тіла – ІВТ ):
Вага тіла ( кг )
Зріст ( м ) 2
Індекс Кетле в межах 20 – 25 свідчить про задовільну вгодованість, більше 25 – про ожиріння, менше 20 – про схуднення.

Огляд голови: нормою є мезоцефальний тип голови, пропорційний до тулуба.
Велика голова у дітей, звичайно це водянка ( гідроцефалія ), при цьому обличчя мале, а череп великий; маленька голова ( мікроцефалія ) – при ідіотизмі; рахітичний череп – має квадратну форму; манголоїдний череп ( кулеподібний, закруглений доверху, або голова манкурта – при ідіотизмі ); баштова голова – нагадує башту, буває при вродженій гемолітичній анемії.
Більшість перерахованих змін голови спостерігаємо в дитячому віці, вони часто супроводжуються психічними порушеннями.
В зрілому віці частіше всього спостерігаємо акромегалію – розростання виступаючих частин обличчя та кінцівок.

Для ряду патологій описані характерні зміни лиця:
Лице Гіппократа ( facies Hippocratica ) – свідчить про термінальний стан хворого при перитоніті, блідо–сіре, риси його загострені, очі запалі, холодний піт.
Одутловате лице ( facies nefritica ) дуже бліде, з мішками під очима, характерне для захворювань нирок.
Лице Корвізара при декомпенсованій серцевій недостатності з вираженою слабістю правого шлуночка – лице теж одутлувате, жовтувато-ціанотичне з вираженим акроціанозом. Рот напіввідкритий, хворий хапає повітря як риба, очі втрачають блиск, нерідко зі слизистими виділеннями білого кольору.
Лихоманкове лице ( facies febrilis ) – очі блискучі, вираз збудження, на щоках румянець. При крупозній пневмонії рум’янець більший на хворому боці.
Лице “воскової ляльки “ - при анемії Адісона–Бірмера, а також при гіпотіреозі.
Facies Basedowica – при тіреотоксикозі. Перелякане лице з вираженим екзофтальмом.
Лице при хворобі Іценко – Кушінга – червоне, місяцеподібне, блискуче із вусами і бородою у жінок.
Огляд очей: екзофтальм, енофтальм, птоз, міоз, мідріаз.
Огляд шкіри і слизових оболонок – синюшність або синюха ( ціаноз – cianosis ) - є наслідком гіпоксії та порушеного кровообігу. Якщо ціаноз виражений лише на губах, носогубному трикутнику, кінчику носа, на вушних мочках – це акроціаноз.
Жовте забарвлення шкіри ( жовтяниця – icterus ), лимонний відтінок ( flavin icterus ) - при гемолітичній жовтяниці; оранжевий, апельсиновий відтінок ( ruber icterus) - при печінковій жовтяниці; при механічній жовтяниці – зеленуватий ( verdin icterus ), або чорнувато-зелений ( melas icterus ) – при тривалому порушенні відтоку жовчі внаслідок пухлини.
Втрата пігменту – альбінізм, лише вогнищева депігментація – вітіліго.
Висипи (erupcio ):
Розеола ( roseola ) – у вигляді маленьких рожевих плям від шпилькової головки до сочевиці ( 2 – 3 мм ), що зникає при надавлюванні.
Еритеми ( erythema ) – плями червоного кольору, великих розмірів, які з’являються на гіперемованій шкірі і дещо підвищуються над нею.
Пітниця (miliaria) – висипка у вигляді дрібних білястих пухирців.
Пухирці ( vesiculae ), великий пухир (bulla )- спостерігаються при вірусних ураженнях навколо губ і носа, або по ходу міжреберних нервів.
Кропив’янка ( urticaria ) – утворення на шкірі сверблячих пухирів.
Крововиливи ( haemorrhagie ) – червоні плями різного розміру і форми.
Петехії ( petechiae ) - їх багато при токсичних васкулітах , інфекційному септичному ендокардиті, скорбуті , ботулізмі.
Вузлики ( noduli ) – шкірні, підшкірні, ревматичного генезу
Виразки ( ulceracio ) – є наслідком порушення трофіки.
Пролежні у важкохворих на крижах і сідницях – decubitis.
Шкірні рубці у вагітних – striae gravilarum.
Варикозне розширення вен ( varices ) – частіше на нижніх кінцівках; при цирозі варикозне розширення вен утворює голову медузи навколо пупка.

Пульсом називають ритмічне коливання стінок артерій, обумовлене скороченням серця, викидом крові в артеріальну систему і змінами в ній тиску під час систоли і діастоли.
Сфігмографія – це реєстрація пульсових коливаннь судинних стінок у виді кривих.

Ритм. Ритмічний пульс ( pulsus regularis ), неритмічний пульс ( pulsus irregularis ).

Частота пульсу. В нормальних умовах співпадає з частотою серцевих скорочень (ЧСС ) і дорівнює 60 – 80 за хвилину. Прискорений пульс ( pulsus frequens ), рідкий пульс ( pulsus rarus ). Різниця між числом серцевих скорочень і пульсовими хвилями за 1 хвилину називають дефіцитом пульсу ( pulsus deficiens ).

Напруга пульсу. Твердий ( pulsus durus ), м’який ( pulsus mollis).

Наповнення пульсу. Повний пульс ( pulsus plenus ), пустий пульс ( pulsus vacuus).

Величина пульсу. Величина пульсового поштовху – поняття, яке об’єднує такі його властивості, як наповнення і напруження. Великий пульс ( pulsus magnus ), або його ще називають високим пульсом ( pulsus altus). При зменшенні ударного об’єму – малий пульс ( pulsus parvus ). При шоці, гострій серцевій недостатності величина пульсових хвиль може бути настільки незначним, що вона важко визначається – це ниткоподібний пульс ( pulsus filiformis ).
В нормальних умовах величина пульсових хвиль одинакова, пульс рівномірний ( pulsus aequalis ). При порушеннях серцевого ритму, коли серце скорочується через неодинакові проміжки часу, величина пульсових хвиль стає різною. Такий пульс називають нерівномірним ( pulsus inaequalis ).
Преміжний пульс ( pulsus alternans ) – чередування великих і малих пульсових хвиль.

Форма пульсу. Залежить від швидкості зміни тиску в артеріальній системі під час систоли і діастоли. Якщо під час систоли в аорту викидується багато крові і тиск в ній швидко зростає, а в діастолу він швидко зменшується, спостерігається швидке розширення і спадіння стінок артерій. Такий пульс називається швидким ( pulsus celer ) або підскокуючим ( pulsus saliens ). Протилежний швидкому повільний пульс ( pulsus tardus ).

Завантажити

(Размер: 9.64K / Загрузок: 436)


Сайт: Autor   Добавлен: 16.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв