Реклама



От партнеров







Профілактика та лікування холери








Реферат на тему:
Профілактика та лікування холери



Хворі на хо¬леру підлягають обо¬в'язковій госпіталізації в холерні відділення. При транспортуванні тяж¬кохворого з проносом доцільно використову¬вати спеціальні ноші з клейонкою, які мають отвір і кишеню для суд¬на та фіксатор зі шта¬тивом системи для інфузій (мал. 35).
Лікування необхідно розпочинати ще на догоспітальному етапі. Головним у терапії є призначення патогенетичних препа¬ратів з метою компенсації втрат рідини, електролітів і корекції метаболічних зрушень. Гостре зневоднення ліквідовують введен¬ням сольових розчинів у два етапи. На першому етапі ліквідову¬ють дефіцит рідини і солей, який уже є (первинна регідратація), на другому - поповнюють втрати, що продовжуються (компенсатор¬на регідратація). Необхідно починати відновлювати втрати рідини і солей ще вдома і під час транспортування хворого в стаціонар.
Регідратацію проводять шляхом орального чи внутрішньо¬венного введення сольових розчинів. Перший шлях є фізіологіч¬ним, не супроводжується розвитком пірогенних реакцій, а також флебітів на місці введення голки чи за ходом вени. Клінічний ефект від застосування оральної регідратації глюкозо-сольовими розчинами практично однаковий порівняно з внутрішньовенною інфузією. Для оральної регідратації застосовують глюкозо-со-льові розчини: глюкосолан, ораліт, регідрон, ОРС-200 та ін.
Оральна регідратація показана при дегідратації І-ІІ ступеня, у поєднанні з інфузійною терапією - при зневодненні III-IV сту¬пеня. Об'єм рідини, введеної через рот, при І ступені зневоднення повинен складати 30-50 мл/кг маси тіла хворого, при II ступені -40-80 мл/кг. Оральну регідратацію дорослим проводять зі швид¬кістю 1 000-1 500 мл/год. Хворим призначають розчини по 100-200 мл кожні 10-15 хв., при блю¬ванні їх можна вводити через назогастральний зонд.
При зневодненні III-IV сту¬пеня і розвитку шоку лікування "необхідно проводити негайно. Хворого госпіталізують у пала¬ту інтенсивної терапії, поміщають на спеціальне ("холерне") ліжко з отвором у матраці і поліетиле¬новим рукавом, по якому в суд¬но чи відро стікають рідкі випо¬рожнення. Лікування розпочинають з внутрішньовенного струминного введення сольо¬вих розчинів (квартасіль, трисіль, ацесіль, хлосіль, лактосіль), попе¬редньо підігрітих до 38-40 °С, одночасно в периферичні вени двох-трьох кінцівок. Протягом перших 20-30 хв регідратацію проводять зі швидкістю 100-120 мл/хв, потім повільніше - 30-60 мл/хв.
Застереження! При великій швидкості введення в організм сольових розчинів є загроза виникнення гострої лівошлуночкової недостатності, набряку головного мозку.
Первинну регідратацію необхідно завершити протягом 1-1,5 год. Кількість рідини, яку вводять, повинна відповідати ступе¬ню зневоднення. При III-IV ступенях вона складає коло 10 % маси тіла. Точніше кількість сольового розчину можна визначи¬ти за допомогою спеціальних формул із врахуванням відносної щільності плазми і концентрації калію в ній.
Компенсаторну регідратацію проводять згідно з втратами рідини, що тривають. Тому необхідно налагодити підрахування втрат з блювотинням, випорожненнями і сечею. Для цього виді¬лення треба збирати в посуд з об'ємними поділками. Кожні 2 год. ці втрати заносять у лист регідратації. У наступні 2 год вводять ту кількість рідини, яку втратив хворий протягом попередніх 2 год. Швидкість введення розчинів повинна бути меншою, ніж на пер¬шому етапі регідратації, - орієнтовно 5-15 мл/хв.
При введенні великої кількості калійвмісних сольових роз¬чинів може виникнути гіперкаліємія. Про її появу свідчать паре¬стезія, біль у ділянці серця, брадикардія, високий зубець Т і роз¬ширення шлуночкового комплексу на ЕКГ. У цих випадках пере¬ходять на введення розчину дисіль (не містить іонів калію) з тією ж швидкістю і в тому ж об'ємі, що й попередній розчин. Після зникнення ознак гіперкаліємії знову вводять калійвмісні інфузійні середники.
Застереження! Оскільки у хворих з тяжким перебігом холери розвивається згущення крові, призначення кордіаміну, кофеїну, адреналіну, серцевих глікозидів протипоказане.
Можливі ускладнення, пов'язані з внутрішньовенним вве¬денням великого об'єму сольових розчинів. Найчастіше виника¬ють пірогенні реакції, флебіти і тромбофлебіти. Пірогенні реакції з'являються здебільшого через 4-5 год від початку регідратації. Причинами їх є наявність пірогенних речовин у трансфузійному розчині, системі чи вливання не підігрітих розчинів. Реакція по¬чинається з ознобу, наростання ціанозу. Температура тіла стрімко підвищується до 38-39 °С і вище, що супроводжується почервонін¬ням обличчя і потінням. Хворі дещо збуджені, пульс частий, арте¬ріальний тиск підвищений, посилюється задишка, частішають чи відновлюються судоми.
Для зняття пірогенних реакцій внутрішньовенно вводять супрастин, піпольфен, димедрол, 60-90 мг преднізолону чи його аналогу і заміняють розчин.
З антибіотиків при холері використовують левоміцетин про¬тягом 5 днів, можна застосовувати еритроміцин, фурагін, ципрофлоксацин.
У перші дні необхідна щадна дієта, після припинення блю¬вання і проносу хворих переводять на дієту № 15. Необхідно забезпечити добрий догляд, зокрема зігрівання (грілки, тепла па¬лата), бо хворі скаржаться на мерзлякуватість.
Перехворілих виписують після отримання від'ємних резуль¬татів бактеріологічного дослідження, що проводиться через 24-36 год. після закінчення антибіотикотерапії. Випорожнення до¬сліджують тричі (три дні поспіль), а в декретованих осіб - також порції В і С жовчі одноразово.
Диспансеризація. Особи, які перехворіли на холеру або були вібріононосіями і виписані зі стаціонару, підлягають диспансеризації згідно з інструкцією Міністерства охорони здоров'я. Нагляду підля¬гають також усі особи з осередку холери, які перенесли будь-які гострі кишкові розлади невстановленої етіології, і носії НАГ-вібріонів. Облік ведеться санепідемстанцією і в КІЗах поліклінік. Після випи¬сування зі стаціонару цих осіб відразу допускають до роботи або навчання, незалежно від професії. На кожного складають карту І встановлюють спостереження на термін до 3 міс.
Диспансеризацію проводять у КІЗі. При його відсутності спо¬стереження здійснює дільничний лікар (терапевт, педіатр) під кон¬тролем завідуючого терапевтичним (педіатричним) відділенням.
Осіб, які перенесли холеру або вібріононосійство, знімають з диспансерного обліку, якщо протягом всього періоду спостере¬ження не знайдено холерних вібріонів у калі. Це робить комісія у складі головного лікаря поліклініки, інфекціоніста та епідеміолога.
Локалізація і ліквідація осередку холери здійснюються під керівництвом надзвичайної протиепідемічної комісії. У виявленні хворих при щоденних подвірних обходах беруть участь праців¬ники амбулаторій, поліклінік, лікарень, санітарний актив, студенти-медики. Для цього створюють бригади. До складу бригади входить 1 медичний працівник і 4-5 активістів або студентів. Кожна бригада опитує від 500 (сільська місцевість) до 1 000 жителів (у місті). Усі хворі з проносом, блюванням підлягають госпіталізації в холерне або діагностичне (провізорне) відділен¬ня. Вібріононосіїв шукають серед контактних осіб, яких обсте¬жують триразово бактеріологічно. Крім того, одноразовому бак¬теріологічному обстеженню підлягають особи, які ведуть невпорядкований спосіб життя, хворі психіатричних і наркологічних закладів, працівники водоканалу. Ізолюють осіб, котрі були в тісно¬му контакті з хворим або носієм. За ними здійснюють медичне спостереження протягом 5 днів і в 1-й день 3 рази беруть кал Для бактеріологічного дослідження.
Особи, які були в контакті з хворим на холеру або вібріононосієм, підлягають запобіжному лікуванню антибіотиками - тетрацикліном у добовій дозі 1 г. протягом 4 днів або доксицикліном по 0,1 г 1-2 рази на добу стільки ж днів, при нечутливості до них збудника - левоміцетином, еритроміцином чи ципрофлоксацином.
Хворих, вібріононосіїв і контактних осіб госпіталізують транс¬портом дезінфекційної станції або відділу санепідемстанції, а та¬кож бригадами "швидкої допомоги". Силами дезінфекційної служ¬би здійснюють профілактичну і заключну дезінфекцію в межах епідемічного осередку.
Медичний персонал повинен дотримуватись протиепідеміч¬ного режиму в холерному відділенні. Робота з хворими й підозрі¬лими на холеру проводиться у костюмі, що складається з піжами, медичного халата, шапочки чи косинки, шкарпеток, легкого взут¬тя. Перед проведенням туалету хворого медична сестра одягає гумові рукавички та маску. У кінці зміни вона знімає костюм у відведеній для цього кімнаті, ретельно миє руки теплою водою з милом і бере душ.
Із дезінфекційних речовин для знезараження виділень хво¬рого або вібріононосія використовують гіпохлорит кальцію (1:10) з експозицією 1-2 год. або заливають виділення на 60 хв окропом (1:5). Посуд для виділень знезаражують 1 % проясненим розчи¬ном хлорного вапна. Столовий посуд кип'ятять 15 хв. в 2 % розчині натрію гідрокарбонату або витримують у 0,5 % розчині хлораміну або 0,5 % проясненому розчині хлорного вапна. Білиз¬ну хворого кип'ятять у 2 % розчині мильного порошку або замочують у 0,5 % розчині хлораміну. Матраци, подушки, ковд¬ри, верхній одяг дезінфікують у пароповітряних або пароформалінових камерах при 60-90 °С з експозицією 20-45 хв. Місця загального користування дезінфікують так само, як і при кишко¬вих інфекціях: 1 % розчином хлораміну, 1 % проясненим розчи¬ном хлорного вапна.
Специфічна профілактика холери в Україні не проводиться, оскільки запропоновані вакцини мають низьку ефективність.
Важливого значення надають таким санітарно-гігієнічним заходам, як вживання доброякісної води та їжі, санітарне очищення території, гігієнічний нагляд на підприємствах громадського : харчування, торгівлі, у дитячих і лікувальних закладах тощо.

Завантажити

(Размер: 8.8K / Загрузок: 326)


Сайт: Autor   Добавлен: 15.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв