Реклама



От партнеров







Клімактеричний синдром.













Реферат на тему:
Клімактеричний синдром.


Визначення. Клімактерії – фізіологічний період у житті жінки, протягом якого на фоні вікових змін в організмі домінують інволюційні процеси в репродуктивній системі, що характеризуються припиненням спочатку генеративної, а потім і менструальної функції. Виділяють дві основні фази клімактеричного періоду: пременопаузу і постменопаузу, які розділені менопаузою – основним клімактеричним феноменом.
Пременопауза – початковий період зниження функції яйників; він характеризується збільшенням частоти ановуляторних циклів, зміною тривалості менструального циклу і кількості крові, що втрачається під час менструації.
Менопауза – період, коли відмічається остання маткова кровотеча, обумовлена гормональною функцією яйників.
Постменопауза – період від останньої менструації до повного або майже повного припинення функції яйників. Тривалість пост менопаузи складає біля 6-8 років.
Клімакс.
Клімактеричний стан в МКХ Х перегляду знадяться в рубриці N95.1
Van Keep і H. Prill (1975) розрізняють 4 типи реакції жінки на менопаузу.
1. Пасивна реакція (15-20% жінок) – прийняття клімактерія як неминучого явища.
2. Невротична реакція (8-15%) – при цьому типі реакції часто виникають нейропсихічні симптоми.
3. Гіперреактивна реакція (5-10% жінок) – неприйняття жінками змін, що проходять в її організмі. Вони намагаються “блокувати” виниклі симптоми, фіксуючи увагу на громадському житті, роботі, моді. Такі жінки залишають свої емоції при собі, критично відносяться до скарг ровесниць.
4. Адекватні реакції (60-70% жінок) – жінки, що порівнююче добре пристосовуються до гормональних і соціальних змін.
Прийнято розрізняти ранню і пізню менопаузу. Припинення менструації у жінок у віці 40-45 років розцінюють як ранню менопаузу, яка являється пограничним фізіологічним станом в організмі. Нижньою границею раннього клімактерія вважають вік 38-39 років. Припинення менструації у жінок старше 50-55 років вважають пізньою менопаузою.
Клімактеричний синдром – це своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює фізіологічний перебіг клімактеричного періоду. Він характеризується нейропсихічними, вазомоторними і обмінно-ендокринними порушеннями, що виникають на фоні вікових змін, в організмі.
Клінічна картина клімактеричного синдрому (КС). Клінічна картина залежить від ступеня важкості КС. Для встановлення ступені тяжкості КС визначають менопаузальний індекс Купермана в модифікації Уварової. Для визначення менопаузального індекса і отже, важкості перебігу КС попередньо уточнюють, до якої групи порушень відносяться ті, або інші його прояви. Таких груп три.
І група – нейровегетативні порушення (підвищення АТ, головний біль, вестибулопатії, приступи тахікардії, погана переносимість високої температури, озноб, почуття оніміння, повзання “мурашок”, змінений дермографізм, сухість шкіри, порушення сну, “приливи” жару, симпатикоадреналові кризи);
ІІ група – обмінно-ендокринні порушення (ожиріння, зміна функції щитовидної залози, цукровий діабет, дисгормональна гіперплазія молочних залоз, болі в м'язах і суглобах, атрофія статевих органів, остеопороз);
ІІІ група – психоемоційні порушення (зниження працездатності, втомлюваність, розсіяність, погіршення пам'яті, подразливість, плаксивість, порушення апетиту, переважання поганого настрою);
Потім кожний симптом оцінюють за ступенем вираженості від нуля до трьох балів і число балів в кожній групі сумують – отримують менопаузальний індекс. Для нейровегетативних порушень значення менопаузального індексу до 10 балів означає відсутність проявів КС, 11-20 балів – легкий ступінь, 21-30 балів – середню, 31 і більше балів – важку ступінь вираженості.
Обмінно-ендокринні і психоемоціональні порушення оцінюють однотипно. Так, менопаузальний індекс рівний нулю, означає відсутність порушень, 1-7 балів – легкі порушення, 8-14 балів – середні, 15 і більше балів – важкі прояви симптомокомплексів.
Є.М. Віхляєва виділяє три основних клінічні варіанти в перебігу КС.
Типова неускладнена форма, яка характеризується комплексом симптомів (“приливи”, гіпергідроз, подразливість, плаксивість, порушення сну, головний біль і т.д.). Виникнення цих симптомів як правило співпадає з наступленням пре- або менопаузи. В пременопаузі ці симптоми появляються при зміні менструального циклу за типом олігоменореї. Другий клінічний варіант КС – ускладнена форма. До неї відносять випадки, при яких КС перебігає на фоні захворювань серцево-судинної системи і шлунково-кишково-печінкового комплексу, що нерідко зустрічається у жінок похилого віку. Важливою особливістю ускладненої форми КС є значна важкість клінічних проявів КС. Хворі заявляють багато скарг, у них знижується працездатність, перебіг КС може бути досить тривалим. Нерідко переважає церебральний компонент, особливо при гіпертензії. КС і артеріальна гіпертензія ніби взаємно потенціюються. Третє клінічна форма КС – атипова. Для неї характерні симпатико-адреналові кризи, бронхіальна астма, клімактерична міокардіодистофія, діабет, циклічні прояви симптомів на фоні менопаузи. Існує також особлива форма КС, що характеризується обмінними порушеннями (сенільний кольпіт, атрофія вульви, нетримання сечі, цисталгія, остеопороз і т.д.). При цій формі КС, приливи можуть бути крайнє рідкими або взагалі відсутні. Тривалість захворювання може складати від 10 до 15 років.
При клімактеричному синдромі відбуваються зміни в стані гіпоталамо-гіпофізарно-яйникової системи виявляється підвищення гонадотропінів, що проявляються зниженням співвідношення лютеїнізуючого гормону (ЛГ) і фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). При визначенні індексу ЛГ/ФСГ у жінок з КС в постменопаузі виявлено зниження його в два рази в порівнянні з таким у молодих жінок з нормальним менструальним циклом. Встановлена пряма залежність: чим нижчий індекс ЛГ/ФСГ, тим важчий перебіг захворювання.
Встановлено, що при КС відбуваються зміни в стані гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи. У хворих з КС середнього і тяжкого ступеня відмічається значне підвищення концентрації АКТГ і встановлено зв’язок між важкістю КС і ступенем підвищення АКТГ. При КС відмічається збільшення вмісту тиреотропного гормону в 2-2,5 рази.
Приклади формулювання діагнозу.
Клімакс. Клімактеричний синдром, важкий перебіг з обмінно-ендокринними і психоемоційними порушеннями.
Діагностика КС. Діагностика КС іноді затруднена. При вивченні анамнезу важливо виявити захворювання, які можуть обумовити ускладнений перебіг клімактеричного періоду: грип, бронхіальна астма, діабет, гіпертонічна хвороба, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, захворювання нервової системи. При обстеженні хворих слід звертати увагу на загальний вигляд хворих вираз обличчя, колір і еластичність шкіри, наявність дермографізму, надлишкового росту волосся, характер розподілу підшкірної жирової клітковини. За показами слід виконати мамографію, рентгенографію хребта і суглобів. При гінекологічному дослідженні необхідно звернути особливу увагу на вираженість вікових змін слизової оболонки піхви, її колір і складчастість, стан стінок піхви (опущення, випадіння), на основі цих даних можна судити про естрогену насиченість організму.
При ускладненому перебігу клімактеричного періоду нерідко спостерігається ожиріння. При рівномірному розподілі підшкірної жирової клітковини у хворих з ожирінням ІІ-ІІІ ступеня необхідно виключити цукровий діабет і захворювання печінки. При регіонарному ожирінні у хворих, у яких швидко і значно збільшується маса тіла, слід провести обстеження для виявлення або виключення захворювань ЦНС, гіпофізу, щитоподібної залози, кори наднирників. При наявності ознак вірілізації – вугрі на шкірі обличчя і тулуба, ріст волосся по чоловічому типу, огрубіння голосу, зменшення молочних залоз, слід провести поглиблене обстеження, а саме рівень тестостерону крові, екскреції 17-кетостероїдів з сечею. При наявності гіпертиреозу або гіпотиреозу проводиться обстеження щитовидної залози. При маткових кровотечах необхідно провести гістеросальпінгографію або гістероскопію. При неврологічних порушеннях необхідне рентгенологічне обстеження черепа, турецького сідла, очного дна. При болях в кістках, суглобах, схильності до переломів проводять рентгенографію кісток і суглобів, визначення вмісту кальцію, фосфору, лужної фосфатази, вітаміну D, кальцитоніну. При тривалому перебігу КС показане дослідження функціонального стану аденогіпофізу шляхом визначення в крові концентрації ЛГ, ФСГ (індексу ЛГ/ФСГ), пролактину, АКТГ, ТТГ, а також функції кори наднирників (вміст кортизолу, альдостерону, тестостерону).
Лікування. В лікуванні клімактеричного синдрому важливе значення має раціональний режим праці та відпочинку; усунення від'ємних емоцій; звільнення від нічних змін; прогулянки на свіжому повітрі; туризм; спортивні ігри. Хворим з підвищеною масою тіла призначається гіпокалорійна дієта (2000 калорій) з обмеженням вуглеводів, продуктів багатих холестерином. В раціоні має бути біля 30 грам рослинної олії. Харчування невеликими порціями 3-4 рази на день. У комплексне лікування включається раціональна психотерапія, автотренінг. Велике значення має лікування седативними засобами, транклівізаторами, нейролептиками, антидепресантами.
При легкому перебігу КС рекомендується корінь валеріани або трава пустирника (10 г на 200 мл води) по 2 столові ложки 4-6 разів на день; або таблетки з екстрактом валеріани (6-8 таб. на день); кратал по 1 табл. 3 рази на день упродовж місяця. При більш важкому перебігу застосовують транквілізатори (еленіум, сібазон, триоксазин), починаючи з 1/2 таблетки 2-3 рази і поступово доводять до 3-4 таблеток на день. Позитивний ефект спостерігається від магне В6. При вираженій симптоматиці КС застосовують нейролептик: аміназин 0,025 г, френолон 0,005 г. Починають з півтаблетки 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів до отримання ефекту, а потім дозу знижують до підтримуючої і дають її 2-3 тижні і більше. В разі артеріальної гіпертензії призначають резерпін 0,1 мг 1-2 рази на день або препарати аналоприлу чи лізиноприлу, або ß-дреноблокатори.
Для покращення метаболізму в міокарді і головному мозку призначають кокарбоксилазу, рибоксин, есенціале, полівітамінні комплекси. Вітамін Е по 1 капсулі 1-2 рази на день протягом 35-40 днів. Він пригнічує фолікулостимулюючу і посилює лютеінізуючу функцію гіпофізу.
При важкому перебігу КС з вираженими нейровегетативними, психоневротичними реакціями, гіпоталамічними кризами, частими “приливами” і розвитком остеопорозу показана замісна гормональна терапія. Призначають естрогени або естроген-гестагенні препарати – ноновлон ¼ - 1/6 табл. в таких варіантах: з 5 дня спонтанного або індукованого менструального циклу по 21 денній схемі з перервою у 7 днів, або протягом 10 днів в 2 половині циклу, або безперервно в малих дозах. Дівина (Фінляндія) – комбінований естроген-гестагеновий препарат. Біла таб. містить 2 мг естрадіолу, голуба – 2 мг естрадіолу і 10 мг метоксіпрогестерону. Приймають протягом перших 11 днів по 1 білій таб. 1 раз в день, а потім 10 днів по 1 голубій таб. 1 раз в день. Після 7-денної перерви цикли повторюють. Препарат лівіал 2,5 мг призначають упродовж декількох місяців до 2-5 років. Протипоказами до призначення естрогенів є рак матки і молочної залози, повторні тромбоемболії, гострі захворювання печінки, маткові кровотечі, фіброзно-кистозна мастопатія, міома матки.
Спостереження останніх років засвідчують що радикальне лікування раку, не є протипоказом до застосування гормональної замісної терапії естрогенами. Останні є золотим стандартом для запобігання ІХС, остеопорозу, розладів ЦНС (хвороба Альцгеймера). Певний ефект спостерігається від застосування негормональних препаратів (ременс, дисменорм, клімактоплан).
В постменопаузальному періоді призначають мікродози естрогенів. Для лікування остеопорозу рекомендується дієта багата на кальцій, біфосфати. Жінкам, старшим за 70 років, призначають етидронат 400 мг 1 раз на день перші 2 тижні, кожного тримісячного циклу з перервою 2,5 місяці. Препарат підвищує щільність хребців і зменшує ризик переломів.
Кальцитонін, підшкірно, по 50 МО через день протягом 2 місяців з наступною двохмісячною перервою. Цикли продовжують протягом 2-3 років. Хворим рекомендується санаторно-курортне лікування на Південному узбережжі Криму, Карпатах.

Завантажити

(Размер: 13.82K / Загрузок: 416)


Сайт: Autor   Добавлен: 15.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв