Реклама



От партнеров







ЗАХВОРЮВАННЯ КРИШТАЛИКА.





РЕФЕРАТ
на тему:
ЗАХВОРЮВАННЯ КРИШТАЛИКА.
КЛІНІКА. ЛІКУВАННЯ

ПЛАН
1. КАТАРАКТА
• Набута катаракта
• Ускладнена катаракта
• Природжена катаракта
• Діагностика
• Лікування
• Догляд за хворими до і після екстракції катаракти
2. ЗМІЩЕННЯ КРИШТАЛИКА
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ




Захворювання кришталика представлені, в основному, його помутнінням (катаракта) і зміщенням (дислокація).

1. КАТАРАКТА
Катаракта — це будь-яке помутніння кришталика.
Катаракти бувають природжені і набуті. Набуті катаракти, в свою чергу, поділяють на старечі (вікові) і ускладнені. Крім того, за локалізацією помутніння катаракти поділяють на кортикальні, ядерні, капсулярні і поліморфні.
Набута катаракта. Стареча (вікова) катаракта — це помутніння, що виникає в старечому віці. Однак в останні десятиріччя відмічена явна тенденція до «омолодіння» катаракт. Досить часто старечу катаракту можна бачити у віці 45—50 років. Тому їй більш відповідає назва «вікова катаракта».
Вікова катаракта має 4 стадії: початкову, незрілу, зрілу і перезрілу. Захворювання уражає обоє очей, але інтенсивність помутніння у двох кришталиках може бути різна.
У початковій стадії помутніння локалізуються в кортикальних шарах і мають вигляд спиць колеса. Під час бокового освітлення на тлі чорної зіниці помутніння кришталика мають сірий колір, а в прохідному світлі — на тлі рожевого рефлексу — їх видно у вигляді радіальних тіней.
Помутніння кришталика по периферії не впливають або незначно погіршують зір, і хворий не помічає їх. Практично у всіх людей старшого віку під час обстеження з широкою зіницею можна виявити такі помутніння.
Інша справа, коли початкові помутніння кришталика локалізуються в ядрі (ядерна катаракта). За такого виду катаракти вже у початковій стадії хворий спостерігає затуманення і зниження гостроти зору.
Початкова стадія катаракти може тривати від кількох місяців до багатьох років.
У стадії незрілої катаракти помутніння захоплюють як периферію, так і центральну частину кришталика. За умови бокового освітлення кришталик має сірувато-білий колір з перламутровим відтінком. Поверхневі шари кришталика залишаються прозорими. Тому під час фокального освітлення можна бачити тінь від райдужки на глибших мутних шарах кришталика. У прохідному світлі рефлекс з очного дна тьмяний або зовсім відсутній. Гострота зору значно знижена.
У незрілій стадії катаракти кришталик може набухати і збільшуватися в розмірах (тому цю стадію називають ще набухаючою) катарактою). Це може призвести до зміщення райдужки вперед, закриття кута передньої камери і загрожує розвитком гострого нападу глаукоми (див. розділ «Глаукома»).
У стадії зрілої катаракти спостерігають помутніння всіх шарів кришталика. За умови бокового освітлення кришталик гомогенне мутний, сірого кольору. Рефлекс з очного дна відсутній. Гострота зору знижена до світловідчуття.
У стадії перезрілої катаракти відбувається денатурація і розрідження кришталикових мас. Тверде ядро опускається на дно капсули кришталика і вільно там рухається. Кришталикові маси проникають через капсулу і можуть викликати запалення райдужки і війкового тіла, а також «забити» трабекулу, що призводить до вторинної (так званої факолітичної) глаукоми.
Слід зазначити, що в наш час завдяки своєчасному хірургічному лікуванню перезрілу катаракту можна побачити дуже рідко.
Ускладнена катаракта. Ускладнена катаракта виникає як наслідок інших захворювань ока або цілого організму, а також може обумовлюватися дією деяких шкідливих чинників і травмами ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, злоякісна короткозорість, пігментна дегенерація сітківки, глаукома тощо. Загальними захворюваннями є цукровий діабет, гіпотиреоз та деякі інші ендокринні захворювання. Ускладнена катаракта виникає також у результаті впливу на око променевої енергії: інфрачервоного (катаракта склодувів, металургів) і рентгенівського опромінення (рентгенівська катаракта).
Травматична катаракта посідає дещо окреме місце. Вона виникає внаслідок порушення цілісності капсули кришталика у разі проникаючих поранень і контузій ока. За такої умови настає швидке проникнення вологи передньої камери в кришталик і його помутніння. Травматична катаракта досить часто супроводжується вторинною глаукомою і факогенним іридоциклітом, а тому вимагає негайного хірургічного лікування.
Природжена катаракта. Природжені помутніння кришталика можуть виникнути в результаті деяких (зокрема вірусних) захворювань матері під час вагітності. Природжені катаракти частіше бінокулярні, але можуть бути і монокулярні. Помутніння бувають різної локалізації і величини. Від інтенсивності та локалізації помутніння залежить ступінь зниження гостроти зору. За умови значного зниження гостроти зору внаслідок природженої катаракти у дитини можуть розвинутися амбліопія, косоокість, ністагм. Природжена катаракта, як правило, стаціонарна, тобто інтенсивність помутніння з часом не прогресує.
Діагностика. У нормі, коли кришталик прозорий, зіниця виглядає чорною, подібно до вікон у неосвітленому будинку. Якщо ж у кришталику з'являється помутніння, він стає видимим і зіниця перестає бути чорною.
У старшому віці за умови склеротичних змін кришталика (факосклероз) у боковому освітленні він теж може бути тьмяним, «видимим». Але факосклероз — це ще не катаракта. Тому в таких випадках про помутніння кришталика можна говорити тільки після дослідження його у прохідному світлі. Треба пам'ятати також, що тьмяним кришталик стає від набряку за умови декомпенсованої глаукоми і гострого нападу глаукоми.
Лікування. У початковій стадії вікової та ускладненої катаракти проводять консервативне лікування. Застосовують вітамінні краплі в різних комбінаціях: від найпростіших (глюкоза, рибофлавін, аскорбінова кислота) до дуже складних, куди входять різні вітаміни, солі, мікроелементи (віцеїн, вітайодуроль, катахром). Призначають також краплі інших груп ліків: каталін, квінакс тощо.
Природжена катаракта консервативному лікуванню не підлягає.
У незрілій і зрілій стадіях катаракти консервативне лікування не дає ефекту. Єдиним методом лікування тут є операція. Давніше операцію проводили лише у зрілій стадії катаракти. Тепер рівень офтальмохірургії дозволяє робити операцію у будь-якій стадії. Єдиним показанням для операції є ступінь зниження гостроти зору через помутніння кришталика. Деякі хірурги вважають зниження гостроти зору до 0,3—0,4 достатнім показанням для екстракції катаракти. Тут велике значення мають ще й соціальні мотиви: хворий у працездатному віці з потребою у високій гостроті зору може бути прооперований раніше.
За умови природженої катаракти критеріями для вирішення питання про оперативне втручання є інтенсивність і локалізація помутніння та гостроти зору. Вважається, що мінімальна гострота зору, необхідна для нормального розвитку функції ока, в тому числі бінокулярного зору, є 30% (0,3). Однак у ранньому дитячому віці гостроту зору визначити неможливо. Тому необхідність оперативного втручання визначають за інтенсивністю і локалізацією помутніння. Операцію слід робити якомога раніше (до 1 року), щоб уникнути розвитку амбліопії.
Хірургія катаракти має дуже давню історію і пережила великі зміни. Особливо значні вони у підходах до екстракції катаракти сталися у зв'язку із впровадженням мікрохірургії. Суть операції полягає у видаленні (екстракції) мутного кришталика. Катаракту можна видалити в капсулі — інтракапсулярна екстракція катаракти. Особливого поширення операція набула після запропонованого у 1961 р. польським офтальмологом Крвавичем методу видалення кришталика за допомогою примороження до його капсули охолодженого металевого наконечника інструмента. Це так звана кріоекстракція катаракти.
У разі екстракапсулярної екстракції катаракти висікають тільки передню капсулу кришталика, видаляють ядро і вимивають кришталикові маси; задня капсула кришталика залишається. На даний час, за винятком спеціальних показань, виконують екстракапсулярну екстракцію катаракти. Крім багатьох інших переваг, вона дає можливість імплантувати штучний кришталик — інтраокулярну лінзу (ІОЛ).
Імплантація штучного кришталика в останні роки стала дуже поширеною. Існує велика кількість моделей інтраокулярних лінз, які постійно удосконалюються. Штучний кришталик можна імплантувати в задню або передню камери ока. ІОЛ можна фіксувати в капсулі, в зіниці, до райдужки, в куті передньої камери. На даний час найпопулярнішими у світі є різні модифікації моделі Сімко з фіксацією в капсулі. В Україні користуються також моделями М.М. Сергієнка із змішаною фіксацією (в капсульному мішку і до райдужки). Сучасний розвиток хірургічної техніки відкинув практично всі протипоказання щодо імплантації ІОЛ.
У дитячому віці проводять тільки екстракапсулярну екстракцію катаракти. Особливістю екстракції катаракти у дитячому віці є те, що ядро кришталика ще не сформоване. Тому достатньо зробити невеликий розтин фіброзної капсули тільки для того, щоб відсмоктати катарактальні маси.
Стан ока після екстракції катаракти називають афакією, а після екстракції катаракти з імплантацією штучного кришталика — артефакією або псевдофакією. У разі афакії і артефакії передня камера трошки поглиблена. Райдужка не має опори і тому під час рухів ока тремтить. У разі інтракапсулярної екстракції катаракти обов'язковим моментом є периферична іридектомія, і тому після операції видно базальну колобому райдужки.
Унаслідок видалення кришталика, який бере значну участь у заломленні променів, око стає різко гіперметропічним і тому вимагає корекції. Традиційним методом корекції є окуляри. Необхідні скельця силою +9,0—+12,0 діоптрій. Якщо у хворого перед операцією була короткозорість, сила окулярів зменшується, якщо ж була далекозорість — навпаки, збільшується. Крім того, афакічне око позбавлене здатності акомодувати. Тому для роботи на близькій відстані окуляри повинні бути на 3 діоптрії сильніші.
Слід мати на увазі, що такі сильні, окуляри призводять до збільшення величини зображення на сітківці на 30 %. Тому у разі односторонньої афакії і високої гостроти зору другого ока окуляри не можуть дати злиття зображень на сітківці обох очей. У таких випадках рекомендують корекцію контактними лінзами. Контактні лінзи дають незначне збільшення зображення на сітківці, завдяки чому бінокулярний зір є можливим. Іншою перевагою контактних лінз є те, що немає потреби у важких окулярах з грубими лінзами.
Альтернативою окулярам і контактним лінзам є імплантація під час операції екстракції катаракти штучного кришталика. За умови артефакії оптична система ока не змінюється і це дає хворому відчуття зорового комфорту. Крім того, ІОЛ забезпечує бінокулярний зір, що так важливо у разі операцій з приводу односторонніх, у тому числі травматичних, катаракт.
Корекція афакії у дитячому віці є особливо проблематичною. Окуляри є досить грубими і важкими. За умови односторонньої афакії така корекція не дає бінокулярного зору. Контактними лінзами в ранньому дитячому віці користуватися практично неможливо. Ідеальною корекцією є імплантація ІОЛ. Тому зрозумілим є прагнення багатьох хірургів проводити імплантацію штучного кришталика в якомога ранньому віці. Разом з тим імплантація в такому віці викликає і ряд застережень.
Догляд за хворими до і після екстракції катаракти. Ще зовсім недавно після екстракції катаракти накладали на 24 год бінокулярну пов'язку, а хворий 2—3 дні знаходився на суворому ліжковому режимі. Це вимагало особливо ретельного догляду зі сторони середнього і молодшого медперсоналу. Тепер завдяки розвиткові мікрохірургічної техніки можна досягнути повної герметизації рани. Операції стали безпечнішими, кількість післяопераційних ускладнень зменшилася, а потреба в суворому ліжковому режимі відпала. Після операції накладають лише монокулярну пов'язку.
Однак екстракція катаракти була і залишається однією з найскладніших в офтальмології. Оперують переважно людей старшого віку. Тому ускладнення як з боку ока, так і з боку цілого організму не виключені.
Перед операцією хворий повинен пройти обстеження, яке включає загальний аналіз крові, визначення часу зсідання крові і часу кровотечі, загальний аналіз сечі, рентгенографію органів грудної клітки, ЕКГ, консультацію терапевта, стоматолога. Якщо потрібно, призначають лікування.
Травний канал перед операцією повинен бути очищений. У день операції зранку хворий не повинен їсти і пити. Перед операцією йому потрібно забезпечити спокій, а вночі перед операцією — повноцінний сон. Безпосередньо перед операцією хворому вимірюють артеріальний тиск. Поведінка медперсоналу в передопераційній і операційній повинна бути спокійною і впевненою.
Після операції дуже рідко може розвинутися гострий напад глаукоми, який супроводжується болем ока і голови, нудотою, а також може виникнути кровотеча. Про такі стани слід негайно повідомити офтальмолога. Крім того, у хворого можуть спостерігатися загальні ускладнення: гіпотонія (наприклад, після ін'єкцій аміназину), гіпертонічний криз, розлад мозкового кровообігу, гостра затримка сечі, психічні розлади та інші невідкладні стани. Про це теж треба повідомити чергового лікаря й окуліста.

2. ЗМІЩЕННЯ КРИШТАЛИКА
Зміщення кришталика бувають природжені і набуті.
Природжені зміщення (ектопія) кришталика, як правило, супроводжуються змінами кістково-м'язової системи. Для таких хворих характерні високий ріст, довгі кінцівки, розхитаність суглобів. Це спадкові захворювання, які відомі під назвою Марфана і Марчезані.
Хворі у разі ектопії кришталика скаржаться на поганий зір. Під час обстеження передня камера поглиблена, видно тремтіння райдужки (іридодонез). Після закрапування мідріатиків по краю розширеної зіниці можна побачити екватор зміщеного кришталика. З віком ектопія кришталика прогресує, може настати підвивих і навіть вивих кришталика в передню камеру або склисте тіло. Вивих кришталика в передню камеру призводить до гострого нападу глаукоми.
Набуті зміщення кришталика виникають після контузії очного яблука. Як правило, одночасно розвивається і помутніння кришталика (катаракта).
Хворий скаржиться на значне зниження гостроти зору. У разі значного зміщення прозорого кришталика може виникнути двоїння.
Так само, як і за умови вроджених дислокацій, спостерігається поглиблення передньої камери, іридодонез. За наявності широкої зіниці можна побачити екватор кришталика.
У разі важкої травми може настати вивих кришталика у передню камеру або склисте тіло. Вивих кришталика у склисте тіло може призвести до вторинної глаукоми, а вивих кришталика в передню камеру викликає гострий напад глаукоми.
Лікування вроджених і набутих зміщень крашталика однакове. За умови значного зниження зору, а також у разі вторинної глаукоми внаслідок вивиху кришталика виконують операцію — інтракапсулярну екстракцію кришталика.
Завантажити

(Размер: 12.26K / Загрузок: 886)


Сайт: Autor   Добавлен: 9.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв