Реклама



От партнеров







Кров і система кровообігу









РЕФЕРАТ
на тему:
“Кров і система кровообігу”


Кров циркулює по всьому тілу завдяки артеріям, венам і капілярам.
Найбільша артерія — аорта. Аорта розгалужується на кілька великих артерій. Одна з них переносить кров до рук і голови. Від іншої артерії відходять відгалуження до шлунка, печінки і кишечника. Від неї ж ідуть судини, що несуть кров униз, — до ніг, нирок і статевих органів.
Артерії — це міцні, еластичні, з тонкими стінками судини, якими кров тече від серця, їх стінки в основному утворені пружною м'язовою тканиною. Тому вони досить міцні й еластичні та можуть витримувати високий кров'яний тиск—адже кров викидається із серця-насоса під великим тиском.
Вени — венами кров рухається в напрямку до серця. Стінки вен тонші, ніж стінки артерій, і містять менше м'язової та пружної тканини, тому що тиск крові, що повертається в серце, не настільки високий. По венах кров, що несе вуглекислий газ і відходи, які утворилися внаслідок життєдіяльності клітин, надходить назад у серце. Звичайно вени розташовані по сусідству з артеріями.
Капіляри — найдрібніші кровоносні судина тіла. Вони утворюють величезну розгалужену мережу трубочок, що з'єднують артерії з венами, і забезпечують безупинну циркуляцію крові по всьому тілу.
Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем полягає в надходженні в організм кисню і поживних речовин через органи травлення і наступному виділенні з нього продуктів життєдіяльності. Зв'язок між цими органами і клітинами тіла здійснюється через внутрішнє середовище організму, що складається з крові, лімфи і тканинної рідини. Внутрішнє середовище організму зберігає відносну сталість свого складу—фізичних і хімічних властивостей (гомеостаз), що забезпечує стійкість усіх функцій організму. Гомеостазом називають стійкість умов життєдіяльності клітини у внутрішньому середовищі організму.
Тканинна рідина (безбарвна, прозора) заповнює в організмі проміжки між клітинами. Вона утворюється з рідкої частини крові — плазми, що проникає в міжклітинні щілини через стінки кровоносних судин, і з продуктів обміну, що постійно надходять із клітин. Її об'єм у дорослої людини становить приблизно 20 л. Кровоносні капіляри не підходять до кожної клітини, тому поживні речовини та кисень з капілярів надходять у тканинну рідину, а вже з неї поглинаються клітинами. Отже, за допомогою тканинної рідини здійснюється зв'язок між капілярами і клітинами. А вуглекислий газ, вода й інші продукти обміну, що утворюються в клітинах, виділяються, у свою чергу, із клітин спочатку в тканинну рідину, а потім надходять у капіляри. Кров з артеріальної стає венозною і постачає продукти розпаду до нирок, легенів, шкіри, через які вони видаляються з організму.
У міжклітинниках сліпо починаються лімфатичні капіляри, у них надходить тканинна рідина, що у лімфатичних судинах стає лімфою. Колір лімфи жовтувато-солом'яний. Вона на 95 % складається з води, містить білки, мінеральні солі, жири, глюкозу, а також лімфоцити (різновид лейкоцитів). Лімфатичні судини впадають у великі вени грудей.



Склад і функції крові
Кров, що безперервно циркулює в замкнутій системі кровоносних судин, виконує в організмі найважливіші функції: транспортну, дихальну, регуляторну та захисну.
Кров — це різновид сполучної тканини, що складається з рідкої речовини — плазми і клітин у ній—форменних елементів крові: еритроцитів (червоних кров'яних клітин), лейкоцитів (білих кров'яних клітин) і тромбоцитів (кров'яних пластинок). У 1 мм3 крові міститься 4,5—5 млн. еритроцитів, 5—8 тис. лейкоцитів, 200—400 тис. тромбоцитів. Червоні кров'яні клітини транспортують кисень, а білі кров'яні клітини борються із хворобами.
В організмі людини кількість крові становить в середньому 4,5— 5 л (1/13 маси людського тіла). Плазма крові за об'ємом становить 55—60 %, а форменні елементи—40—45 %. Плазма крові на вигляд як жовтувата напівпрозора рідина. До її складу входить вода (90—92 %), мінеральні й органічні речовини (8—10 %), 7 % білків, 0,7 % жирів, 0,1 % глюкози, інша частина залишку плазми — гормони, вітаміни, амінокислоти, продукти обміну речовин.

Форменні елементи крові.
Еритроцити — без'ядерні червоні кров'яні клітини. Цитоплазма еритроцитів містить білок гемоглобін. Основна функція еритроцитів—транспортування кисню і вуглекислого газу. Еритроцити розвиваються з ядерних клітин у червоному кістковому мозку губчатої речовини кістки. У процесі дозрівання вони втрачають ядро і надходять у кров. У 1 мм3 крові міститься від 4 до 5 млн. еритроцитів.
Тривалість життя еритроцитів 120—130 днів, потім у печінці й селезінці вони руйнуються, і з гемоглобіну утворюється пігмент жовчі.
Лейкоцити — білі кров'яні тільця, що мають ядра і не мають постійної форми. У 1 мм3 крові людини їх міститься 6—8 тисяч.
Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах; тривалість їхнього життя 2—4 дні. Руйнуються вони також у селезінці. Основна функція лейкоцитів — захист організмів від бактерій, чужорідних білків, сторонніх тіл.

Фагоцитоз — захисна, реакція організму
Тромбоцити (кров'яні пластинки) — безбарвні, без'ядерні клітини округлої форми, що відіграють важливу роль у зсіданні крові. У 1 л крові знаходиться від 180 до 400 тис. тромбоцитів. Вони легко руйнуються при ушкодженні кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку.
Ці елементи крові, крім вищевказаного, виконують дуже важливу роль в організмі людини: при переливанні крові, зсіданні, а також при виробленні антитіл і фагоцитозі.
Переливання крові. При деяких захворюваннях чи крововтратах людині роблять переливання крові. Велика втрата крові порушує сталість внутрішнього середовища організму, кров'яний тиск падає, зменшується кількість гемоглобіну. У таких випадках в організм уводять кров, узяту в здорової людини.
Переливання крові використовували з давніх часів, але часто це закінчувалося смертельним результатом. Пояснюється це тим, що донорські еритроцити (тобто еритроцити, взяті в людини, що віддає кров), можуть склеюватися в грудочки, які закривають дрібні судини і порушують кровообіг. Склеювання еритроцитів — аглютинація — відбувається в тому випадку, якщо в еритроцитах донора наявна речовина, що склеюється, — аглютиноген, а в плазмі крові реципієнта (людини, якій переливають кров) знаходиться речовина, що склеює, аглютинін. У різних людей у крові є ті чи інші аглютиніни й аглютиногени, і в зв'язку з цим кров усіх людей поділена на 4 основні групи за її сумісністю:




Сумісність крові людей
Вивчення груп крові дозволило розробити правила її переливання. Особи, що дають кров, називаються донорами, а особи, що одержують її, — реципієнтами. При переливанні крові строго дотримуються сумісності груп крові.
Процес зсідання крові. При порізі речовини, що зсідаються, змушують кров виробляти білок фібін, який сприяє утворенню згустку і припиненню кровотечі. У звичайних умовах у кровоносних судинах відсутній активний фермент тромбін, тому кров запишається рідкою і не зсідається, але є неактивний фермент протромбін, що утворюється в печінці й кістковому мозку. Неактивний фермент активується і переводиться в тромбін при дії на нього ферменту тромбопластину, виділюваного червоними кров'яними тельцями, —тромбоцитами. При порізі чи уколі оболонки тромбоцитів порушуються, тромбопластин переходить у плазму, і кров зсідається. Утворення тромбу в місцях ушкодження судин—захисна реакція організму, що вберігає його від крововтрати. Люди, у яких кров не здатна зсідатися, страждають на важке захворювання — гемофілію.
Імунітет — це несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів»речовин, що мають антигенні властивості. В імунній реакції несприйнятливості беруть участь і хімічні сполуки—антитіла (особливі білки, що знешкоджують антигени, — чужорідні клітини, білки й отрути). У плазмі крові антитіла склеюють чужорідні білки або розщеплюють їх. Антитіла, що знешкоджують мікробні отрути (токсини), називають антитоксинами. Всі антитіла специфічні: вони активні тільки щодо певних мікробів чи їх токсинів. Якщо в організмі людини є специфічні антитіла, він стає несприйнятливим до цих інфекційних захворювань.
Велику роль у попередженні заразних хвороб грають профілактичні й лікувальні щеплення — імунізація за допомогою вакцин і сироваток, що створюють в організмі штучний активний чи пасивний імунітет.
Розрізняють уроджений (видовий) і набутий (індивідуальний) види імунітету.
Уроджений імунітет спадкоємною ознакою і забезпечує несприйнятливість до того чи іншого інфекційного захворювання з моменту народження й успадковується від батьків. Причому імунні тіла можуть проникати через плаценту із судин материнського організму в судини ембріона, немовлята одержують їх з материнським молоком.
Набутий імунітет розглядають як природний і штучний, а кожний з них має активну і пасивну форму.
Природний активний імунітет виробляється в людини в процесі перенесення інфекційного захворювання. Так, люди, які перенесли в дитинстві кір чи коклюш, уже не занедужують ними повторно, тому що в них у крові утворилися захисні речовини — антитіла.
Природний пасивний імунітет обумовлений переходом захисних антитіл із крові матері, в організмі якої вони утворюються, через плаценту в кров плоду. Пасивним шляхом і через материнське молоко діти одержують імунітет до кору, скарлатини, дифтерії й ін. Через 1—2 роки, коли антитіла, одержані від матері, руйнуються чи часткою виводяться з організму дитини, сприйнятливість її до інфекцій різко зростає.
Штучний активний імунітет виникає після щеплення здоровим людям і тваринам убитих чи ослаблених хвороботворних отрут — токсинів. Уведення в організм цих препаратів — вакцин — викликає захворювання в легкій формі й активізує захисні сили організму, викликаючи в ньому утворення відповідних антитіл.
Штучний пасивний імунітет створюється шляхом уведення людині сироватки (плазма крові без білка фібрину), що містить антитіла й антитоксини проти мікробів і їх отрут-токсинів. Сироватки одержують головним чином від коней, яких імунізують відповідним токсином. Пасивно набутий імунітет зберігається звичайно не більше місяця, але зате виявляється відразу ж після введення лікувальної сироватки. Вчасно введена лікувальна сироватка, що містить уже готові антитіла, часто забезпечує успішну боротьбу з важкою інфекцією (наприклад дифтерією), яка розвивається так швидко, що організм не встигає виробляти достатню кількість антитіл і хворий може померти.
Імунітет фагоцитозом і виробленням антитіл захищає організм від інфекційних захворювань, звільняє його від клітин, що загинули, перенародилися і стали чужорідними, викликає відторгнення пересаджених чужорідних органів і тканин.
Проти деяких інфекційних захворювань імунітет не виробляється, наприклад, проти ангіни, якою можна хворіти багато разів.

Завантажити

(Размер: 37.11K / Загрузок: 616)


Сайт: Autor   Добавлен: 9.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв