Реклама



От партнеров







Екологія життя людини









РЕФЕРАТ
на тему:
Екологія життя людини
середовише, у якому ми живемо.



Екологічні фактори
На Землі різні рослини й живі організми живуть не ізольовано одне від одного, а спільно, утворюючи угруповання, великі зарості й колонії. Усе, що оточує рослину і живий організм, впливає на них, і складає середовище їх проживання. Усі явища, що впливають на ріст і розвиток, називають екологічними факторами.
Екологічні фактори неживої природи, якими є вода, повітря, світло, температура, ґрунт та інші, називають абіотичними. Без світла, певних кліматичних умов, вологості й температури повітря, складу ґрунту багато рослин просто не зможуть рости та розвиватися.
Біотичні фактори — друга група екологічних факторів, що впливають на ріст і розвиток рослин. Біотичні фактори пов'язані зі спільним проживанням і взаємним впливом рослин та тварин один на одного, зокрема, із впливом грибів, бактерій, вірусів і тварин.
Антропогенний фактор — це вплив діяльності людини на рослини. Він може бути негативним: випас домашніх тварин, вирубка лісів, забруднення води, повітря і ґрунту відходами підприємств, внесення в надмірних кількостях гербіцидів, випробовування ядерної зброї й ін. Позитивний вплив людини — це інтродукція, тобто переселення окремих видів рослин за межі звичної сфери існування.
Кожний з екологічних факторів незамінний. Брак тепла не можна замінити достатком світла, мінеральні речовини, необхідні для живлення рослин, — водою.
У будь-якому рослинному співтоваристві живуть тварини, що пристосувалися до відповідних умов життя. Така сукупність рослин і тварин називається біоценозом. Сукупність же живої і неживої природи утворює біогеоценоз (з грецьк. «біос» — життя, «гео» — земля і «коїнос» — спільний).
Біогеоценози називають ще екосистемами. Слово «система» підкреслює, що зв'язки живого і неживого утворюють системи. Системи завжди характеризуються певною сталістю чи рівновагою. Порушення рівноваги призводить до руйнування екосистеми.
Екосистеми поєднуються в біоми, що утворюють біосферу Землі. Таким чином, біосфера — це жива оболонка планети, простір, у якому можливе життя.
Нерозумне втручання людини в життя екосистеми порушує в них рівновагу, що негативно позначається на житті. Це дуже небезпечно для біосфери, а отже, і для життя на Землі. Людині потрібно бути обачною і жити так, щоб не порушувати рівновагу біосфери. Використання рослин, природних ресурсів у житті людини закономірне і необхідне, але це природокористування повинно бути раціональним.
Екологія людини
Екологія (з грецьк. «ойкос» — житло і «логос» — наука) вивчає весь комплекс відношень живих організмів з навколишнім середовищем. Цілісність, сталість і, якщо воно відбувається, розселення людських груп базуються на взаємодії з навколишнім середовищем—безупинному обміні речовинами й енергією. Завдяки цьому обміну група одержує необхідні речовини та створює умови для свого існування.
Екологія людини — наука, Ідо вивчає взаємодію людини як біосоціальної істоти зі складним багатокомпонентним навколишнім світом, динамічними, постійно мінливими умовами існування.
Екологія в широкому сенсі означає динамічний взаємозв'язок співтовариства із середовищем, у якому воно знаходиться.
Пристосування, необхідні для успішного існування у певних умовах, називають адаптаціями. Середовище—це комплекс навколишніх умов, у яких перебуває співтовариство. До нього належать абіотичні (фактори неживої природи—фізичні й хімічні умови середовища), біотичні (фактори живої природи—міжвидові й внутрішньовидові відносини) компоненти, у тому числі особливості рельєфу, клімат, тваринний і рослинний світ, і антропогенні фактори—діяльність людини, що призводить до змін середовища проживання живих організмів.
Комплекс, що складається з певної групи живих істот і середовища, у якому ця група існує, називають екосистемою. Під екологією людини слід розуміти екологію всієї екосистеми в цілому, розглянутої з погляду ролі, яку відіграє в ній «людський компонент».
Екосистема — це «боротьба за існування», у якій успіх залежить від ефективності адаптаційних можливостей людини. Мета і значення адаптації полягають в збереженні біологічного гомеостазу, що являє собою сукупність стійких станів, підтримуваних в організмі, і включає два взаємозалежних процеси — досягнення стійкої рівноваги і саморегуляцію.
Вплив кліматичних факторів на організм людини
Одним з найважливіших абіотичних факторів, що мають вплив на всі фізіологічні функції усіх живих організмів, є температура. На земній поверхні температура залежить від географічної широти і висоти над рівнем моря, а також від пори року, тому в навколишньому середовищі вона ніколи не буває постійною й організму необхідно пристосовуватися до її умов, що змінюються, адаптуватися.
Адаптивну функцію людини забезпечують основні теплові й холодові рецептори шкіри, рецепторні поля і центральна нервова система. Їхня спільна діяльність одержала назву теплорегуляції, у процесі якої відбувається постійний обмін тепла між організмом і зовнішнім середовищем (тепловіддача), а також утворення тепла в організмі людини в результаті окисних процесів (теплотворення). Існує певна залежність між температурою повітря й обміном речовин в організмі.
Так, при зниженні температури повітря утворення тепла в організмі підсилюється, при підвищенні — теплотворення зменшується, і навпаки. Ці два взаємозалежних процеси регулюються дією центральної нервової системи, що супроводжується змінами в діяльності ряду інших органів людського організму (кровоносних, дихальних) і посиленням чи уповільненням обміну речовин, за допомогою яких реалізуються його пристосувальні можливості.
Адаптація до низьких температур виявляється в цілому ряді пристосувальних змін, що відбуваються в організмі, наприклад, тремтінні м'язів, посиленні обміну речовин, утворенні тепла в органах черевної порожнини — печінки і нирках, звуженні кровоносних судин та ін.
Адаптація до підвищення температури зовнішнього середовища виявляється в підвищенні тепловіддачі за допомогою розширення судин, посилення кровообігу, інтенсивного потовиділення й ін.
Сприйняття температури виключно індивідуальне: одним людям подобаються холодні й морозні дні, іншим — теплі й сухі. Здоров'я людини значною мірою залежить від погодних умов: узимку люди часто хворіють на простудні захворювання (грип, ангіна й ін.).
Адаптація, наприклад, при проживанні у високогірних районах, залежить вщ фізіологічних особливостей і натренованості організму. Відсутність таких якостей призводить до «гірської хвороби», що супроводжується слабістю, посиленням серцебиття, головним болем, пригнобленим станом, втратою свідомості тощо. Тому для тих, хто планує здійснити турпохід у гори, зайнятися скелелазінням, необхідне спеціальне тренування, консультація медиків.
Температура навколишнього середовища впливає на життя людської популяції: збільшення чи зниження густоти населення залежно від середньорічних температур у конкретних географічних зонах, сезонних температурних змін.
Біоритми
Біологічні ритми, або біоритми — це регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя: молекулярному, клітинному, тканинному, органному, організмовому, популяційному і біосферному.
Вивченням біоритмів займається наука—хронобіологія (від грец. «хронос» — година, час). Ця галузь біології вивчає закономірності тимчасової організації живих систем.
У процесі еволюції протягом сотень мільйонів років йшов процес пристосування живих організмів до періодичної зміни дня і ночі, сезонів року, пов'язаних з основними ритмами Землі, результатом якого стали ритмічні процеси їх життєдіяльності — біоритмічні. Усі процеси мають свою циклічність, і зміни відбуваються як на клітинному, тканинному, органному, так і на організмовому структурних рівнях.
Внутрішні й зовнішні біоритми мають різну періодичність, що виражається в частках секунд, секундах, хвилинах, годинах, до-1 бах, місяцях, роках і декількох роках. Наприклад, ритми, що визначаються частками секунди, мають нервові імпульси — 0,001 с, серцевий цикл — 0,8 с, дихання (вдих-видих) — 8с, перистальтика голодного шлунка — 30 хв., добові (зміна дня і ночі), місячнії (менструальний цикл у жінок), річні (народження дитини) і т. д.
Дослідники прийшли до висновку, що повторювані цикли мають внутрішню (ендогенну) природу, іншими словами, організм має «внутрішній годинник», що якимось чином контролює добову активність. 24-добовий цикл, з яким ми стикаємося в повсякденному житті, пов'язаний з тим, що внутрішній годинник «корегується» зовнішніми подіями, особливо зміною дня і ночі, підвищенням та зниженням температури. У корегуванні внутрішніх годин людини важливу роль грають соціальні фактори, тобто підстроювання активності до розкладу роботи, режиму дня, прийому їжі тощо.
Результати проведених досліджень показують, що і механізм роботи внутрішнього годинника пов'язаний з діяльністю гіпоталамуса — найважливішого регуляторного центру мозку.
Нехтування добовими біоритмами може нанести шкоду здоров'ю людини. Наприклад, артеріальний тиск, як правило, нижчий зранку і зростає протягом дня. Якщо людина відвідує лікаря тільки зранку, вона може вважати, що тиск у неї в нормі, тоді як насправді вдень і ввечері він, можливо, значно підвищується, що небезпечно, оскільки така людина не одержує необхідного їй лікування.
Результати досліджень біологічних ритмів у людини показали їх важливість для фізичного і психічного здоров'я. Звідси висновок, що ми повинні з великою увагою ставитися до власних ритмів, спокійніше сприймати пов'язані з ними природні підйоми та спади настрою і звертатися за допомогою до фахівців, коли зміна наших ритмів виходить за межі норми.
Зовнішні біоритми пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі, головним фактором якого є сонячне випромінювання, що обумовлює сонячну активність (утворення сонячних плям, сонячних спалахів, факелів, збільшення ультрафіолетового випромінювання).
Сонячна активність діє на ряд фізико-хімічних процесів Землі: коливання атмосферного тиску, температури, вологості повітря та ін. А це у свою чергу впливає на стан серцево-судинної системи, нервової системи, психічних і поведінкових реакцій людини: порушується ритм життя, знижується працездатність, псується настрій і т. д.
Із сонячною активністю, її циклом пов'язані й стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, рух льодовиків, айсбергів та ін.), що безпосередньо чи опосередковано впливають на стан здоров'я.
З усього вищесказаного видно, що організм людини здатний адаптуватися до різних умов, і ця здатність ґрунтується на генетичних програмах організму. Тобто в будь-якому середовищі (гірському, океанічному, низьких температур) адаптуються тільки ті особи, генотип яких забезпечує існування в цьому середовищі їх і їхніх нащадків. Існують, звичайно і такі особи, що не здатні адаптуватися до нових умов, наприклад, при переїзді з теплої кліматичної зони в зону низьких температур.
Не можна плутати екстремальні умови з акліматизацією. При потраплянні в екстремальні умови проявляються індивідуальні особливості організму, а при адаптації — його фізіологічні особливості.

Завантажити

(Размер: 23.04K / Загрузок: 1149)


Сайт: Autor   Добавлен: 9.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв