Реклама



От партнеров







Що повинно бути в аптечці?







РЕФЕРАТ
на тему:
Що повинно бути в аптечці?
Абетка лікарських трав.

Застереження проти самолікування не втрачає своєї актуальності. Але дещо можна зробити для себе і своїх близьких.
По-перше, у домашній чи похідній аптечці завжди повинні бути: бинт, вата, йод, розчин брильянтової зелені (зеленка), марганець, перекис водню.
Ніхто не застрахований від ненавмисних порізів, забитих місць, саден.
Пам'ятайте! Будь-яку, навіть найменшу, ранку необхідно відразу ж обробити: тут придадуться йод чи зеленка. Якщо рана видасться глибокою й у ній залишаться сліди бруду, необхідно буде промити її перекисом водню чи розчином марганцю (він має бути блідо-рожевого кольору). Однак із глибокою раною слід все-таки звернутися до лікаря, тому що в деяких випадках рану необхідно зашити, а отже, хірургічне втручання неминуче.
Як тільки починається осінь, а її найчастіше супроводжують холодні дощі, у вас може з'явитися нежить. Насправді тут не до жартів, як може видатися на перший погляд. Він вимагає лікування.
Перше, за що звичайно хапаються — нафтизин, галазолін, санорин. Але ці препарати захворювання як таке не лікують, а лише звужують судини носа, за рахунок чого зменшуються виділення і на якийсь час відновлюється носове дихання. Ба¬гато хто закапує підігріту рослинну олію. Це абсолютно без¬глуздо! Олія тільки утруднює роботу війчатого епітелію: вії майже перестають рухатися і не можуть захоплювати ні хворо¬ботворні мікроорганізми, ні пил.
Боротьбу з нежиттю треба починати з промивання носа. Про¬мивати можна будь-якою мінеральною водою, тільки без газу, або фізіологічним розчином: 1 чайна ложка солі на півлітра води. Це саме та концентрація солі, що міститься в сироватці крові, тому розчин не дратує збуджену і набряклу слизову оболонку. Промивати ніс найкраще 20-прамовим шприцом, надягши на нього поліетиленову тонку трубочку. Трубочку введіть у носовий прохід неглибоко, нахиліться над раковиною і натискайте на пор¬шень шприца. Промивши одну половинку носа, введіть трубочку в іншу ніздрю. Скільки взяти рідини? Це залежить від кількості слизу, що зібрався, але не більше 0,5 л.
Після того, як очистили ніс від слизу, зробіть гарячу ванну для ніг. її можна замінити гірчичниками на підошви. Поставив¬ши гірчичник, надягніть на ноги поліетиленові пакети, а звер¬ху — товсті вовняні шкарпетки.
Одночасно намагайтеся як слід прогріти перенісся і приля¬гаючі до нього області щік звареним в круту яйцем або мішечком з піском, сіллю (попередньо прогрівши їх на сковороді).
Після ванни ніг і прогрівання закапайте в ніс краплі. Важливо зробити це так, щоб цілюща рідина не просто протікала по дну носа і відкрила маленьку щілинку для дихання, а по можливості більше зросила слизову оболонку. Ви досягнете потрібного ефек¬ту, якщо нахилите голову вправо і, закапавши краплі в праву ніздрю, затримаєте голову в такім положенні 1—2 хвилини. Потім у такий же спосіб у ліву ніздрю.
Ще можна запропонувати такий варіант. Ставши на коліна і низько опустивши голову, закапайте краплі й залишіться в тако¬му положенні 1—2 хвилини.
Тільки не зловживайте краплями, не діставайте заповітну пляшечку щопівгодини. Судинозвужувальні препарати бажано застосовувати не частіше трьох разів на день і не довше 5— 7 днів. А от промивання і прогрівання носа в гострий період бажано робити через кожні 3—4 години. І не забудьте про вітаміни, особливо С: по дві драже зранку і ввечері зміцнять захисні сили і допоможуть подолати інфекцію. На ніч бажано прийняти таблетку супрастину чи тавегілу (але тільки з дозво¬лу батьків чи вашого лікаря).
Якщо через 7—10 днів такого інтенсивного лікування стан не поліпшується і ніс, як і раніше не дихає, обов'язково покажіться отоларингологу: можливо, гострий риніт переходить у хронічну форму, і тут неодмінно треба з'ясувати, чому це відбувається.
Часто хронізації процесу сприяє супутня алергійна реакція на пил, продукти, ліки.
Попередити гострий риніт можна тільки одним способом: постійно гартуючи свій організм і підвищуючи його захисні сили.
Спосіб загартовування можна вибрати будь-який, їх у наш час існує безліч. Мабуть, найпростіший — це ванни для ніг із постійним зниженням температури води. Скажімо, ви починаєте з 35 градусів і через кожні три дні знижуєте температуру води на 3 градуси.
Прекрасно тренують судини і мають загартовувальний ефект контрастні ванни для ніг (через кожні дві-три хвилини ви опус¬каєте ноги поперемінно в таз із гарячою та холодною водою), або контрастний душ.
Тим, у кого ніс реагує сильними виділеннями на вогку осінню погоду і холодний вітер, рекомендуємо потренувати його так. Візьміть рушник і, змочивши його теплою водою, накладіть на область носа і щік, залишивши відкритими очі та рот. Поступово знижуйте температуру води й одночасно збільшуйте час накла¬дання своєрідного компресу. Але не тримайте холодний рушник на обличчі довше 5—7 хвилин! Знявши його, промокніть обличчя сухою серветкою й енергійно розітріть перенісся середніми пальцями обох рук.
Якщо підвищилася температура, вам допоможе парацетамол. Цей добрий жарознижуючий засіб лікарі часто призначають для симптоматичного лікування головного, зубного болю, мігрені, невралгії, болю при прорізуванні зубів у дітей, фарингіті, рев¬матизмі, пропасних станах. Небажані побічні явища вкрай рідкі й мають слабовиражений характер. Можливі шкірні висипання, інші алергійні реакції, обумовлені головним чином індивідуаль¬ними особливостями організму.
Сьогодні парацетамол і більшість препаратів, до яких він входить (таблетки, дитячі суспензії, свічки — найрізноманітні¬ших назв, тому що їх постачає на наш ринок безліч фірм), продають в аптеках без рецепту. Кожний має можливість ліку¬ватися самостійно. Але при цьому слід знати: хворим з пору¬шеннями функцій печінки без поради лікаря парацетамол вар¬то приймати з великою обережністю. Хоча нефротоксична дія терапевтичних доз препарату помічається нечасто, проте за¬реєстровані випадки капілярного некрозу при тривалому прийомі парацетамолу. А у великих дозах цей препарат має виражені гепатотоксичні властивості.
У Швейцарії фахівці, що займаються контролем лікарських препаратів, ухвалили рішення відпускати тільки за рецептом ліка¬ря таблетки, що містять понад 500 мг парацетамолу в одній дозі, і свічки, у яких присутність парацетамолу перевищує 750 мг.
Ацетилсаліцилова кислота (аспірин). Багаторічна практика застосування аспірину переконливо показала, що це високо¬ефективний лікарський засіб.
Ацетилсаліцилова кислота має жарознижуючі, протизапальні й знеболюючі властивості. Однак слід пам'ятати: безконтроль¬ним і особливо тривалим застосуванням аспірину обумовлений ризик небажаних побічних, іноді дуже важких наслідків.
Особливу групу ризику складають діти та підлітки.
З прийомом ацетилсаліцилової кислоти до цього часу пов'я¬зують розвиток так званого синдрому Рея. Клінічне він виявляєть¬ся гострим і раптовим підвищенням температури тіла, нервово-психічними розладами. Підвищується внутрічерепний тиск, порушується дихання, потім свідомість, функції печінки, з'являєть¬ся азотемія — надлишкова концентрація в крові продуктів білко¬вого обміну (сечовини, креатину, сечової кислоти й ін.).
Аналіз численних випадків цього синдрому в дітей ряду країн світу показав, що виникає він через 4—5 днів від початку лікуван¬ня аспірином у звичайних дозах при вірусних захворюваннях. Для цього синдрому характерна висока летальність, що, за да¬ними деяких досліджень, сягає 26 %. Випадки розвитку синд¬рому Рея зареєстровані також і в дорослих.
Ризик виникнення цього небезпечного ускладнення став ос¬новою для вживання обмежувальних заходів при використанні ацетилсаліцилової кислоти і саліцилатів у більшості країн світу, в тому числі й у нас. Рекомендовано в інструкції із застосування препаратів, особливо тих, які відпускаються без рецепта, вне¬сти відповідне застереження про можливість розвитку синдро¬му Рея з описом його клінічних проявів.
Відповідно до вжитих обмежувальних заходів аспірин і пре¬парати, які його містять, для прийому внутрішньо і ректально не можна призначати дітям та підліткам, що хворіють або зна¬ходяться в стадії видужання після вітряної віспи, грипу чи гри¬поподібних інфекцій. З появою на тлі лікування цими препара¬тами таких хворобливих проявів, як нудота, блювота і раптове підвищення температури, варто негайно скасувати препарат і звернутися до лікаря.
Якщо у вас погано функціонує кишечник, то у вашій домашній аптечці серед проносних, звичайно ж, кращими будуть ліки рос¬линного походження. Але не варто впадати в іншу крайність, вва¬жаючи їх зовсім безпечними для людини, — вони мають і шкідливі побічні властивості, якщо їх приймати V великих дозах чи трива¬лий час. Під тривалим впливом будь-яких проносних кишечник втрачає здатність до саморегуляції функцій, а в організмі вини¬кає електролітний дефіцит, що призводить до важких наслідків.
Простим і надійним засобом з давніх часів і до наших днів є настій листя сени (синоніми — лист касії, олександрійський лист), для приготування якого потрібно взяти 2 столові ложки сухого подрібненого листя; залити склянкою окропу, закрити кришкою, настояти 30 хвилин, процідити і випити або зранку натщесерце, або на ніч. Проносний ефект наступить через 6—10 годин. Іноді така доза може викликати колікоподібну біль у жи¬воті, у цьому випадку потрібно дозу трохи зменшити.
Вітчизняний препарат антрасенин являє собою сухий очи¬щений екстракт із листя сени в таблетках. При хронічних запо¬рах різного походження слід перед вечерею прийняти 1—2 таб¬летки, а при недостатньому ефекті — 3 таблетки, але не більше. Дія препарату настає через 10—12 годин. Близький до цього засобу за складом, дією та застосуванням й інший наш препа¬рат — сенадексин.
Однак, якщо у вас часті болі в животі або ж раптовий розлад травлення, не намагайтеся поставити діагноз самостійно, кра¬ще звернутися до лікаря, щоб уникнути непередбачених наслідків.
Абетка лікарських трав
Щоб осягти таємницю рослин, ефективно і грамот¬но використовувати їх, необхідно засвоїти абетку трав. Мова йде про знайомство з певними поняттями, пов'язаними з травами, без яких важко буде дотримуватися лікарських порад.
Якщо ви будете уважні, то помітите, що цілющі рослини рос¬туть ледь не під рукою. Залежно від потреби, збирають і сушать їх листя, квітки, кору, плоди, кореневища і корені. З них можна приготувати настої, відвари, витяжки, наливки.
Настій одержують, заливаючи трави окропом (1—2 столо¬ві ложки трав на склянку води). Посуд щільно закривають на 5 хвилин, потім проціджують—і настій готовий. Настій готують з листя, квіток і зелених стебел рослин (якщо вони м'які). П'ють відразу після приготування. Можна приготувати настій у термосі.
Відвар одержують, якщо рослини кип'ятити кілька хви¬лин. Після охолодження проціджують. Відвари готують із твер¬дих частин рослин: коренів, кори, кореневищ, зелених твердих частин. Відвар готують, заливаючи трави холодною водою чи водою кімнатної температури. Ставлять на вогонь і, помішуючи, доводять майже до кипіння, але не кип'ятять. Подібні відвари готують із усіх частин трави, за винятком коренів.
Витяжку одержують, заливаючи трави на кілька годин (але не довше ніж на 12) водою кімнатної температури, пере¬мішуючи їх час від часу. Потім підігрівають, проціджують і п'ють.
Настойку готують, заливаючи відповідну траву (чи збір) у співвідношенні 1 частина сировини на 5 частин горілки, спирту чи вина і настоюючи 5—7 днів.
Готуючи той чи інший засіб з рослин у домашніх умовах, ви повинні знати, що найкраще використовувати збір трав, тому що в цьому випадку їх властивості взаємодоповнюються. Але, щоб досягти ефективного їхнього впливу, треба знати окремі властивості кожної використовуваної рослини, щоб зробити правильне поєднання.
Береза бородавчаста, дерево, що росте всюди. Лікарське застосування мають листя, сік і гриби, що ростуть на стовбурі. Молоде листя берези містить флавоноїди, дубильні речовини, тритерпенові сполуки, ефірні олії, органічні кислоти, тастамід С, смоли й мінеральні солі. Темний наріст на стовбурі містить сти¬ролові й тритерпенові сполуки. Свіжий березовий сік добува¬ють навесні зі стовбура дерева чи з глибокого надрізу гілки. Колись давно, щоб стати красивішим, пили свіжий березовий сік, а також настій з молодих листків. І сьогодні береза має ши¬роке застосування в косметиці. Настій з 1,5—2 столових ложок листя на 2 склянки окропу (настоювати 5 хвилин, потім проціди¬ти), вжитий 2—3 рази на день по 0,5—0,75 склянки між прийома¬ми їжі, активізує роботу нирок і діє як легкий сечогінний засіб, усуває набряки повік, що найчастіше є показником поганого функ¬ціонування нирок. Свіжий березовий сік, що випивається по 0,3— 0,5 склянки зранку і ввечері протягом 15—20 днів, допомагає при себорейному запаленні шкіри, юнацьких вуграх, псоріазі. Його також вживають як гарний зміцнювальний засіб для волосся, для відбілювання ластовиння. Березовий сік із додаванням спир¬ту втирають у шкіру голови, якщо волосся жирне. З цією метою можна також використовувати настойку з березового листя (4 столові ложки молодого листя залити склянкою 45%-вого спир¬ту, витримати 10—14 днів).
Бузина чорна, дикоростучий чагарник. Лікарською сирови¬ною є її квітки й плоди. Квітки містять рутин, дубильні речовини, сполуки потогінної дії, плоди—органічні кислоти, мінеральні солі, йод, вітаміни А, С і групи В. Бузина використовується в якості лікувального і косметичного засобу. Діє бактерицидно, протиза¬пально і зв'язувально. Застосовується при запаленні шкіри, опі¬ках, псоріазі, себореї, вуграх. Настій з 1—1,5 столової ложки квіток на склянку води застосовують для промивання шкіри обличчя, схильної до прищів, і для косметичних компресів. Відвар із квіток та плодів (3 столові ложки на склянку окропу) вживають для про¬мивання очей при кон'юнктивіті. З плодів чорної бузини можна також приготувати чудове, насичене вітамінами повидло, що поліпшує обмін речовин.
Валеріана лікарська, багаторічна трав'яниста, дикоро¬стуча і культивована рослина. У медицині використовується корінь валеріани. Він містить ефірні олії, алкалоїди, органічні кислоти й ін.
Витяжка з коренів валеріани (у вигляді готових крапель) є заспокійливим засобом. Краплі приймають при виснажених не¬рвових станах, істерії, іпохондрії і при безсонні. Відвар з коренів валеріани (1 столова ложка на склянку води, тушкувати ЗО хви¬лин, не доводячи до кипіння) використовують для промивання втомлених очей. Разом зі звіробоєм і шавлією корінь валеріани входить до складу збору, що п'ють при надмірній пітливості. Він також є гарним доповненням для розслаблюючих трав'яних ванн.
Волошка синя, однорічна дикоростуча рослина. Лікарсь¬кою сировиною є квітки. Вони містять слизуваті сполуки, віта¬мін С, дубильні речовини, мінеральні солі (багато марганцю). Настій з 1 столової ложки квіток на склянку окропу (настоювати 15 хвилин, процідити), уживаний 2 рази на день між прийома¬ми їжі, діє як легке сечогінне, усуває набряки повік, що з'явля¬ються при поганій роботі нирок. Зовнішньо він застосовується для промивання очей при кон'юнктивіті, підвищеній чутливості до сонячних променів і випромінювань з екрана телевізора.
Деревій звичайний, багаторічна дикоростуча рослина. У медицині використовують листя і квітки та називають їх «тра¬вою деревію». Вони містять ефірні олії, флавоноїди, гіркоту, дубильні речовини, холін і мінеральні солі. Деревій використо¬вується в медицині й косметиці. Він прискорює обмін речовин, зупиняє кровотечу, знімає здуття кишечнику. Діє болезаспокій¬ливе і протизапально. Трава деревію рекомендується як ліки, які «очищають» кров, тобто усувають шкідливі продукти обміну речовин; крім того, вона допомагає при лікуванні вугрів і ли¬шаїв. Настій із трави деревію (1 столова ложка трави на склянку окропу) треба пити 2—3 рази на день по 0,3—0,5 склянки, можна також застосовувати для компресів при опіках. При розширених порах допомагає маска з квіток деревію (2 столові ложки подрібнених квіток залити 0,5 склянки окропу і загусти¬ти вівсяними пластівцями). Витяжку (1 столову ложку трави залити склянкою води кімнатної температури на 6 годин, про¬цідити) рекомендується застосовувати для примочок і ком¬пресів при вуграх і додавати у ванну.
Дуб звичайний, широко розповсюджене дерево. У меди¬цині використовується кора зі стовбурів і гілок молодих дерев. Сировина містить значну кількість дубильних речовин, розчин¬них у воді, карболові кислоти, вуглеводні й смолисті сполуки. Має лікувальне та косметичне застосування. Відвар з 1 столової ложки кори на склянку води (кип'ятити 5 хвилин, процідити) за¬стосовують для компресів при обмороженнях, почервоніннях рук і опіках, а також розширених кровоносних судинах. Його також застосовують для ополіскування жирного волосся, при цьому треба пам'ятати, що воно стає темнішим. Дубову кору додають і в трав'яні збори, що використовуються для приготування ліку¬вальних ванн при наявності вугрів та прищів, а також для ополі¬скування рук, стіп при надмірній пітливості.
Живокіст лікарський, дикоростуча і культивована рослина, її можна зустріти біля рік і в канавах, на сирих і вологих місцях. З лікарською метою застосовують корені. Вони містять алантоїн, слиз, дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти, смолисті сполуки, пектин. Його застосовують у медицині й косметиці. Живокіст збільшує кількість лейкоцитів, прискорює загоєння ран, захищає слизову оболонку бронхів. Ефективний при шкірних ви¬сипках і гнійних вуграх, що важко заживають. У цьому випад¬ку його застосовують зовнішньо у вигляді компресів з відвару (2 столові ложки коренів залити 0,5 склянки окропу, скип'ятити, загорнути в полотно). При бронхіті варто пити відвар живокосту (1 чайну ложечку подрібнених у порошок коренів залити склян¬кою води, покип'ятити 15 хвилин, процідити) 3—5 разів надень по півсклянки.
Звіробій, багаторічна дикоростуча рослина. Лікарською си¬ровиною є трава звіробою. Вона містить дубильні речовини, ефірні олії, цукрові сполуки й ін. Вважається так званою світло¬чутливою травою. Відвар з 1—1,5 столової ложки трави на 2 склян¬ки води (кип'ятити 5 хвилин, настояти 10 хвилин, процідити в термос), що випивається по 0,3—0,5 склянки 3 рази на день до їжі, прискорює обмін речовин, поліпшує шкіру обличчя і фігуру. Допомагає при розладі нервової системи і депресивних станах, усуває безсоння. Звіробій входить до складу збору трав, при¬значених для лікування надмірної пітливості (разом з валеріа¬ною і шавлією). Сік зі звіробою можна застосовувати зовнішньо при обмороженнях, опіках і так званому альбінізмі шкіри (відсут¬ності пігментації). Щоб позбутися цих плям, треба змащувати їх соком звіробою за 15 хвилин до виходу на сонце. На пляжі, за¬смагаючи на яскравому сонці, ви повинні пам'ятати, що звіробій (навіть вжитий внутрішньо) чутливий до світла і може призве¬сти до сонячних опіків.
Кінський каштан звичайний, дерево, що росте в парках. У медицині використовують кору гілок, квітки та насіння каштана. Вони містять сапоніни, кумаринові сполуки, флавоноїди, дубильні речовини, цукор. Каштан має медичне і косметичне застосуван¬ня. Відвар з 1 ложки сухих квіток на 1—1,5 склянки води (кип'я¬тити 5 хвилин, настоювати 20 хвилин, процідити), що випивається по півсклянки 2—4 рази на день через півгодини після їжі, змен¬шує крихкість і ламкість кровоносних судин, усуває набряки, викликані механічними травмами (забиті місця, вивихи). Добрі результати дає і при лікуванні розширених вен. Найкраще прий¬мати готові краплі.
Кропива, широко розповсюджена багаторічна дикоростуча рослина. Лікувальною сировиною є листя і корені. У них містять¬ся каротиноїди, хлорофіл, вітаміни (S2, С, К), дубильні речови¬ни, мінеральні солі (кальцій, фосфор, магній, залізо). Мають ліку¬вальну і косметичну дію. Листя кропиви використовуються в якості сечогінного, закріпляючого, протиревматичного, а також кровоспинного засобу. Настій (2 столові ложки листя залити склян¬кою окропу на 10 хвилин, процідити) поліпшує і зміцнює шкіру обличчя. Сік з молодих стебел кропиви (подрібнити, вичавити) з додаванням чайної ложечки меду, що випивається по півсклянки на день протягом двох тижнів (весняне лікування), зміцнює організм і попереджає інфекцію. Крім того, сік кропиви викори¬стовується для натирання шкіри голови при лупі й випаданні волосся. Настій з листя кропиви (4 столові ложки листя залити склянкою окропу) використовується для обполіскування волосся (особливо жирного), діє закріплююче і є добрим засобом від лупи. Подібну дію має відвар з коренів кропиви (1/2 столові ложки коренів залити склянкою окропу, кип'ятити кілька хвилин). Кропива також використовується і для розслаблюючих ванн, а в поєднанні з дубовою корою і хвощем (у співвідношенні 2 столові ложки + 1 столова ложка + 1 столова ложка на склянку води) — для обполіскування почервонілих рук.
Кульбаба лікарська, багаторічна дикоростуча рослина. Лікарською сировиною є корені та квітки. Вони містять гіркі ре¬човини, тритерпенові сполуки, цукор, каучукоподібні речовини, мінеральні солі, вітаміни групи В, органічні кислоти, смоли, у невеликій кількості ефірні олії. Корінь кульбаби має медичне і косметичне застосування. Діє протиспазматично, протизапаль¬но, поліпшує травлення. Сік зі свіжих коренів чи квіток (200 г обдати окропом, подрібнити у кашку, вичавити), що випиваєть¬ся 3 рази на день по чарці (50 мл), поліпшує обмін речовин і рекомендується при повноті. Додавання спирту в сік уможлив¬лює його тривале збереження (5 склянок соку залити 0,25 л спир¬ту, поставити на тиждень, процідити). Його рекомендується пити 2 рази на день по столовій ложці на склянку води. Молоде листя кульбаби, зібране перед цвітінням, — цінна дієтична страва: з нього можна приготувати салат, а також додавати в інші салати. Відвар зі свіжих молодих квіток відбілює ластовиння.
Лаванда лікарська, культивована рослина. У медицині й косметиці використовуються квітки. Вони містять дубильні ре¬човини, ефірні олії, мінеральні солі й ін. Настій із 1,5 столової ложки квіток на склянку окропу, що випивається 3 рази на день по 0,3 склянки, діє пом'якшувальне при розладах травлення, якщо випивається зранку та ввечері — заспокійливо. Ванни з дода¬ванням квіток лаванди заспокоюють і допомагають при безсонні.
Приємний запах лаванди діє заспокійливо, і тому її бажано додавати до складу так званих «трав'яних подушок». Крім того, ця рослина має бактерицидну дію. Настій, застосовуваний зов¬нішньо, успішно лікує екземи і шкірну сверблячку.
Лепехе звичайна. Росте біля самої води: на берегах рік, озер. Сировиною є кореневища. Вони містять ефірні олії, гіркі речовини, вітамін С, дубильні речовини, смоли, мінеральні солі й ін. Лепеха має лікувальне і косметичне застосування. Діє се¬чогінно, зв'язувальне і протизапально, підвищує апетит. Настій (1 столову ложку кореневищ залити склянкою окропу на 10 хви¬лин, процідити), що випивається 2—3 рази на день до їжі, допо¬магає при розладах травлення і гастриті. Зовнішньо його вико¬ристовують як засіб для догляду за волоссям (від лупи і випа¬дання), миють, обполіскують (трохи освітлює волосся, надає йому пишність і блиск). Настій з лепехи використовують також для лікувальних ванн.
Липа дрібнолиста, широко розповсюджене культивоване і дикоростуче дерево. Лікарською сировиною є квітки липи. Вони містять флавонові сполуки, дубильні речовини, вуглеводи, слиз, органічні кислоти, ефірні олії, вітамін В3, амінокислоти. Квітки липи використовуються в косметиці та медицині. Діють потогін¬но, знеболювальне, жовчогінно, протисудомно. Настій (1—2 сто¬лові ложки квіток залити склянкою окропу, закрити на 10 хви¬лин) рекомендується пити 3 рази на день по 0,3 склянки при ангіні, грипі, запаленні бронхів. Відвар (8 столових ложок квіток залити 2 склянками води кімнатної температури, тушкувати на повільному вогні 20 хвилин, процідити), використовуваний для догляду за сухою шкірою обличчя, зм'якшує подразнення і за¬пальні процеси шкіри. Квітки липи входять у збір трав, призна¬чених для масок при сухій шкірі обличчя. Настій, застосовува¬ний для миття й ополіскування волосся, запобігає їх випаданню (8 столових ложок квіток залити 0,5 л окропу, закрити на 10 хви¬лин). Його використовують і для ополіскування сухого і ламкого волосся. Квітки липи вживають також для відновлювальних і за¬спокійливих ванн (300 г сухих квіток скип'ятити в 0,5 л води, процідити і влити у ванну, наповнивши її водою до половини об'єму; час перебування у ванні —15 хвилин).
Лілія, культивована рослина. У косметиці використовуються її пелюстки й цибулини. Лілія має дезинфікуючу і протизапальну дію. Популярна настойка з Π пелюстків (подрібнені пелюстки заливають 60%-вим спиртом так, щоб повністю покрити їх, і став¬лять на 6 тижнів). Проціджену рідину розвести водою в співвідно¬шенні 1:2—для сухої шкіри і 1:1 —для жирної шкіри. Розм'як¬шені пелюстки, що залишилися, можна використовувати для компресів при прищах і запальному стані шкіри.
Лопух великий, дикоростуча і широко розповсюджена рос¬лина. Лікарською сировиною є корінь. Він містить ефірні олії, слиз, фітостерол, органічні кислоти, білкові речовини, інулін, міне¬ральні солі й ін. Корінь лопуха має косметичне і медичне засто¬сування. Активізує функції печінки, нирок, потових залоз, шлун¬ка і кишечника. Поліпшує обмін речовин («очищає» кров). Благо¬творно впливає на шкіру і слизові оболонки. Має протимікробну і протизапальну дію. Відвар з коренів лопуха (2—3 столові ложки на 2 склянки води, кип'ятити 3—5 хвилин, процідити), що випи¬вається 2—3 рази на день по 0,3—0,5 склянки, регулює обмін речовин. Застосовуваний зовнішньо, лікує виразки, себорею, юнацькі вугрі й екземи, а також протидіє лупі й випаданню во¬лосся. Для цього 1 столову ложку подрібнених коренів (найкра¬ще в суміші з лепехою у співвідношенні 1:1) залити склянкою окропу, щільно закрити на 3 години, потім прокип'ятити 10 хви¬лин і процідити. Отриманим відваром обполіскують волосся. Витяжку з лопуха (1 столову ложку подрібнених коренів залити холодною водою, через 6-8 годин процідити) можна застосову¬вати для промивання гнійників на обличчі чи як примочки.
Льон звичайний, розповсюджена культивована рослина. Лікарською сировиною є насіння. Воно містить багато слизу, глікозид, білкові сполуки, дуже багато олії. Насіння широко ви¬користовуються в медицині й косметиці. Витяжка з нього при¬значається при гастритах з підвищеною кислотністю, запорах. От її рецепт: 1 столову ложку насіння залити 0,5 склянки кип'я¬ченої води кімнатної температури на ніч. Зранку процідити, ви¬пити натщесерце. Зробити наступну порцію і випити ввечері.
Слиз (1 столову ложку насіння залити 0,5 склянки води кімнатної температури на 2—3 години), накладена на марлю, використо¬вується як зм'якшуючий компрес при опіках чи обмороженнях. Ванночка зі слизу і молока є чудовим засобом при подразнених і навіть потрісканих руках. Зі слизу також можна зробити маску при подразненій та сухій шкірі, що лупиться, і вуграх (змити через 20 хвилин). Суху і чутливу шкіру обличчя також корисно мити слизом. Слиз лляного насіння застосовується і як допов¬нення до зм'якшуючих ванн.
Мильнянка лікарська, багаторічна дикоростуча і культиво¬вана рослина. Лікарською сировиною є корені. Вони містять вуг¬леводи, сапонінові сполуки, олії. Мають лікувальне і косметичне застосування. Корені мильнянки діють протизапально, бактери¬цидно, використовують при забиттях. Відвар з подрібнених ко¬ренів (1 столова ложка на склянку окропу, кип'ятити 5 хвилин, процідити), що випивається 1—3 рази на день, допомагає при гострих і хронічних бронхітах; більш міцний відвар (2 столові ложки на склянку окропу—приготувати, як рекомендується вище) використовується для компресів при шкірній висипці, наривах, сироватковій висипці. У поєднанні з водою корінь дає піну. Відвар (найкраще в поєднанні з кропивою і хвощем — 2 столові ложки коренів мильнянки, 1 столову ложку коренів кропиви і 1 столову ложку трави хвоща на 2 склянки води) використовується для миття голови при випаданні волосся. Настоєм мильнянки (1 сто¬лову ложку коренів залити склянкою окропу, настояти під криш¬кою в теплому місці півгодини, процідити) рекомендується мити, навіть щодня, обличчя та шию із сухою і чутливою шкірою. Це чудовий засіб із догляду за шкірою обличчя.
М'ята перцева, культивована і дикоростуча рослина. Лікарською сировиною є листя. Воно містить ефірні олії, дубильні речовини, органічні кислоти, флавоноїди, мінеральні солі, вітаміни А та С. М'ята має лікувальне і косметичне застосуван¬ня. Має дезинфікуючу й знеболюючу дію, активізує травлення, поліпшує смак і запах. Випивання настою (1 столову ложку листя залити склянкою окропу, витримати під кришкою 10 хви¬лин, процідити) 2—3 рази на день по склянці лікує розлад травлення. Зовнішньо настій вживають для промивання обличчя із сухою шкірою, а також для стимулюючої ванни, що ро¬бить тіло пружним, і для ванни при наявності вугрів та гнійних інфекцій. Розпарене від настою листя використовують для масок при сухій шкірі обличчя.
Нагідки лікарські, широко відома однолітня рослина. Лікарською сировиною є темно-жовтогарячі квіткові кошики за назвою «квітки нагідок». У них містяться ефірні олії, флавоноїди, каротиноїди, слиз, смолисті сполуки, гіркота, яблучна кислота, мінеральні солі (багато магнію). Квітки нагідок використовують¬ся в медицині й косметиці. Вони діють протиспазматично і про¬тизапально, дезинфікуюче, прискорюють загоєння ран. Відвар (4 столові ложки нагідок залити склянкою холодної води, кип'я¬тити 20 хвилин, процідити) застосовується для компресів на ранах, що важко загоюються, при обмороженнях, опіках, шкірних висипках, лишаях, забитих місцях, при укусах комах. Настій (1/2 столові ложки квіток залити склянкою окропу на 10 хвилин, про¬цідити) використовують для промивання очей при кон'юнктивіті, для полоскання порожнини рота і при запаленнях слизових обо¬лонок, для миття сухої і чутливої шкіри обличчя.
Очанка лікарська, однолітня дикоростуча рослина. Ліку¬вальною сировиною є трава. Вона містить глікозид, дубильні речовини, цукор, смолу, ефірні олії, мінеральні солі (особливо міді та магнію), каротин й ін. Очанка діє протизапально і зв'язувально, прекрасний засіб для втомлених очей, коли почу¬вається «пісок в очах». Слабкий відвар очанки (1 столову ложку трави залити склянкою води кімнатної температури, тримати під кришкою півгодини, але не кип'ятити, процідити) вживаєть¬ся при кон'юнктивіті, світлобоязні, надмірній сльозотечі — у вигляді промивання і компресів.
Пирій повзучий, звичайний бур'ян. Лікарською сировиною є кореневища. Вони містять вуглеводи, білкові сполуки, яблучну кислоту, глкжованілін, агропінен, вітамін С, мінеральні солі й ін. Кореневища пирію використовуються в медицині й косметиці у вигляді настоїв і відварів. Діють сечогінно, регулюють обмін ре¬човин, є засобом, що очищає кров. Настій (1 столову ложку ко¬реневищ залити склянкою окропу на 1 годину, процідити), що випивається 2—4 рази на день по склянці, рекомендується при нирковокам'яній хворобі, що супроводжується набряками, при розладах травлення і поганому обміні речовин. Зовнішньо вико¬ристовується для компресів при захворюваннях шкіри, викли¬каних поганим обміном речовин.
Подорожник ланцетний, культивована і дикоростуча ба¬гаторічна рослина. Лікарською сировиною є його листя. Вони містять глікозид аукубін, сапоніни, мінеральні солі, органічні кислоти й вітамін С. Подорожник має лікувальне і косметичне застосування. Як ліки п'ють водяний настій (1 столову ложку подрібненого листя залити 1 склянкою окропу на 10 хвилин, процідити) по 0,3—0,5 склянки 2—3 рази на день. Він забезпе¬чує протизапальну і бактерицидну дію. Його використовують і для припарок, промивань і ополіскувань. Для промивання очей настій варто розвести водою у співвідношенні 1:1. Напровесні подрібнене молоде листя подорожника можна додавати в ово¬чеві салати — для відновлення і зміцнення організму після зими. Подорожник входить до складу збору трав для ванн при надмірній пітливості.
Розмарин лікарський, вічнозелений культивований чагар¬ник. Лікарською сировиною є листя. У ньому містяться ефірні олії, флавоноїди, дубильні речовини, гіркота й ін. Розмарин має лікувальне і косметичне застосування. Діє сечогінно і жовчогінно, поліпшує травлення й обмін речовин і добре впливає на стан шкіри. Настій (1 столову ложку сухого листя запити склянкою окропу, через 10—15 хвилин процідити) п'ють при блідій і млявій шкірі обличчя. Його також використовують для розслаблюючих ванн (настій з 50 г листя на 2—3 л окропи влити у ванну, напов¬нену на одну третину об'єму водою при температурі 37—38 °С; час перебування у ванні 15—20 хвилин). Настойка з листя роз¬марину, кропиви і коренів лопуха зміцнює волосся і сприяє їх росту, є ефективним засобом проти себореї і лупи (втирати в шкіру голови перед миттям).

Ромашка аптечна, дикоростуча і культивована рослина. Лікарською сировиною є квітки. У них містяться ефірні олії, слиз, вітамін С, саліцилова кислота, кумаринові сполуки. Квітки ро¬машки мають лікувальне і косметичне застосування і є найбільш відомою й улюбленою рослиною в косметологів. Колись ромашку називали «травою краси». Вона діє протизапально, проти алергійно, протисудомно і дезинфікуюче, її застосовують у ви¬гляді компресів (4 столові ложки квіток залити 0,5 склянки окро¬пу, загорнути в полотно) при запальних, гнійних і алергійних ста¬нах шкіри, прищах, сверблячці, обмороженнях, опіках, себореї, вуграх, почервоніннях. Вона входить до складу масок для сухої шкіри обличчя (подразненої, що лупиться), а також жирної і по¬критої вуграми. Настій (1 столову ложку квіток залити склянкою окропу, накрити на 10 хвилин і процідити), що випивається 2—3 рази на день, допомагає при спазматичних станах шлунка і ки¬шечнику, хронічних запаленнях нирок, кон'юнктивіті, алергійних захворюваннях (наприклад сінний нежить); його також застосо¬вують для зволожуючих компресів на обличчя (особливо при розширених кровоносних судинах) і для обполіскування волосся (особливо жирного і при лупі), причому ромашка робить його більш світлим. Крім того, настоєм ромашки добре промивати втомлені очі, а при наявності прищів і чорних точкових вугрів корисні парові ванночки з нього. Настій є також важливим ком¬понентом трав'яних ванн для шкіри, схильної до алергії.
Фіалка триколірна, трав'яниста дикоростуча рослина. Лікарською сировиною є трава. У ній багато рутину. Використо¬вується як лікувальний засіб, так і в косметиці. Фіалку часто на¬зивають косметичним засобом підлітків. Відвар з 2 столових ложок трави на 2 склянки води (кип'ятити 5 хвилин, відставити на 10 хвилин, процідити в термос) п'ють порціями протягом дня. Він благотворно впливає на шкіру при юнацьких вуграх, при¬щах, червонуватому лишаї, висипці після прийнятих ліків, підси¬лює обмін речовин. Цей відвар також використовують для комп¬ресів при болючих прищах, що заподіюють занепокоєння, і вуг¬рових набряках.
Хвощ польовий, дуже розповсюджена рослина. Сирови¬ною є трава. Вона діє сечогінно і багата на мінеральні солі. Має лікувальне і косметичне застосування. Трава хвоща насамперед містить кремнієву кислоту, флавоноїди, мінеральні солі, дубильні речовини. Відвар (2 столові ложки трави залити 2 склянками води, кип'ятити 15 хвилин, процідити) — засіб, що сповільнює склероз судин і допомагає при нирковокам'яній хворобі. Компреси з нього прекрасно діють на втомлені очі, рятують від так званого «піску в очах». Компреси, а також чай із хвоща, допома¬гають при розширених кровоносних судинах. Відвар корисно пити замість чаю і при ламких нігтях, бо хвощ містить речовини, що їх зміцнюють. Ним корисно обполіскувати волосся, особливо при наявності лупи. Його також використовують для ванн, коли хочуть позбутися повноти, вугрів і гнійних інфекцій. Відваром із хвоща, дубової кори і листя кропиви обполіскують руки при по¬червонінні: по 2 столові ложки кожної трави на 2 л води.
Хміль звичайний, багаторічна культурна рослина. Лікуваль¬ною сировиною є шишки. Вони містять лупулін, ефірні олії, гіркі сполуки, дубильні речовини. Настій з 1 столової ложки подрібне¬них шишок на склянку окропу, що випивається 2—3 рази на день, активізує травлення, діє протисудомно, укріплююче й заспокій¬ливо. Ним обполіскують сухе і виснажене волосся, використову¬ють для компресів при прищах (особливо гнійних). Настій із хмелю діє протизапально і протибактеріально.
Чебрець звичайний, дикоростуча рослина. Лікарською си¬ровиною є трава. Вона містить ефірні олії, сапоніни, дубильні речовини, флавоноїди й ін. Має лікувальне і косметичне засто¬сування. Робить дезинфікуючу, відхаркувальну, в'язку дія. Пити настій (1 столову ложку трави залити склянкою окропу, закрити на 10 хвилин, процідити) 1—2 рази надень по півсклянки реко¬мендується при катарах дихальних шляхів чи шлунково-кишко¬вого тракту (ослаблення травлення, здуття, спазми шлунка). Для зовнішнього застосування готують більш міцний настій (5 сто¬лових ложок трави залити склянкою окропу)—для полоскання порожнини рота і горла, а також для промивання обличчя при розширених порах. З трави, що залишилася від настою, роб¬лять компреси (загорнути в полотно) при ревматичних болях, невралгії і забитих місцях. Крім того, трава чебрецю використо¬вується для освіжаючих ванн і ванн, що роблять тіло пружним.
Чистотіл великий, дикоростуча (отруйна) протибактеріальна і протигрибкова рослина. З лікарською метою використовують квітучу траву чистотілу. Вона містить алкалоїди, флавоноїди, ефірні олії, сапоніни, аміни. Чистотіл — гарний засіб від судо¬рог, а також заспокійливе. Свіжий сік чистотілу (відповідно до народних рецептів) використовують для видалення мозолів та бородавок: досить зірвати свіжу гілочку трави і змастити їх со¬ком жовтогарячого кольору. Процедуру повторювати до зник¬нення наросту.
Шавлія лікарська, багаторічна культивована рослина. Лікарською сировиною є листя. Воно містить ефірні олії, ду¬бильні речовини, вітаміни (β,, ΡΡ, провітамін А), органічні кис¬лоти. Шавлія застосовується в медицині й косметиці. Вона діє заспокійливо на нервову систему. Найчастіше її використову¬ють при надмірній пітливості у вигляді настою (1 столову ложку трави залити склянкою окропу на 10 хвилин, процідити), для пиття (2—4 рази на день по пів склянки) і для обполіскування (рук, стіп). З настою добре робити компреси (2 столові ложки листя залити склянкою окропу на 10 "хвилин, процідити) на жирну шкіру обличчя, а також обполіскувати ним волосся, особ¬ливо жирне. Шавлія — ефективний засіб від лупи. Настій з неї допомагає позбутися так званих каменів на зубах.
Лікарські рослини часто вживають як загальнозміцнювальний засіб: є деякі напої, що сприятливо впливають на самопо¬чуття. От деякі з них:
* сік із плодів шипшини (діє зміцнювальне і знімає втому);
* сік із груш (зневоднює, рекомендується для тих, хто хоче схуднути);
* сік з яблук (допомагає при проблемах із травленням);
* сік з огірків (очищає шкіру, поліпшує колір обличчя);
* сік із буряку (підвищує загальну опірність організму);
* сік із моркви (розгладжує шкіру обличчя, особливо суху, поліпшує її колір, зміцнює, підвищуючи пружність);
* сік із ревеню (поліпшує шкіру обличчя, діє як очисний засіб);
* сік квашеної капусти (стимулює процес травлення, поліп¬шує самопочуття, очищає шкіру обличчя);
* сік із помідорів (зміцнює м'язи та сполучну тканину);
* сік із цибулі (очищає шкіру обличчя, зміцнює серце, сти¬мулює кровообіг).
Крім молочних, фруктових і овочевих напоїв, гідний уваги (че¬рез великий вміст вітаміну В) дуже корисний напій із дріжджів. Його готують з однієї чайної ложки дріжджів, однієї чайної ложки цукру і склянки окропу (краще молока). Усі компоненти пере¬мішують, і через півгодини напій готовий. Таким чином, замість чаю чи кави ви випиваєте вітамінний напій.
Корисна і смачна чудова вітамінізована і загальнозміцнювальна суміш. Для її приготування потрібно взяти 3 столові ложки вівсяних пластівців, 4 столові ложки води, 4 столові ложки молока, 1 столову ложку цукру, чверть чайної ложки лимонної кислоти чи 2 чайні ложки лимонного соку і 150 г свіжих фруктів, наприклад, одне велике яблуко чи дрібку ягід (малину, суницю, смородину). Вівсяні пластівці залити водою на півгодини. До розм'якшених пластівців додати молоко, цукор, потерте яблуко чи ягоди, всипати лимонну кислоту чи влити лимонний сік. Усі компоненти ретельно перемішати і відразу же з'їсти. Замість цукру можна взяти мед. Корисно додати в салат подрібнені горіхи чи ізюм.

Завантажити

(Размер: 30.7K / Загрузок: 298)


Сайт: Autor   Добавлен: 9.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв