Реклама



От партнеров







Ку-лихоманка




РЕФЕРАТ
на тему:
Ку-лихоманка

ПЛАН
Вступ
1. Етіологія та епідеміологія
2. Патогенез та клінічна картина
3. Діагноз, лікування та профілактика
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Ку-лихоманка (Q — скорочене англійське query невизначений, неясний; синонім: австралійський Ку-ріккетсіоз, квінслендська лихоманка, лихоманка боєнь, середньоазіатська лихоманка, коксієллез, Деріка — Бернета хвороба) — інфекційна хвороба, яка характеризується лихоманкою, інтоксикацією, враженням легень, гепатолієнальним синдромом. Є одним з найбільш розповсюджених зоонозних ріккетсіозів у країнах СНД і в більшості інших регіонів світу (Австралія, Європа, Америка, Азія).

1. Етіологія та епідеміологія
Збудник Coxiella burnetii відноситься до мікроорганізмів, незвичайно стійким до навколишнього середовища, а також до різних фізичних і хімічних впливів, у тому числі до дезинфікуючих засобів. При хлоруванні води і кип'ятінні протягом 10 хв збудник гине.
Розрізняють сільськогосподарські і природні вогнища хвороби. У сільсько-господарських вогнищах джерелами збудника інфекції є велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, собаки, домашні птахи, гризуни; у природних вогнищах — дикі копитні і дрібні ссавці тварини, в основному гризуни, птахи. Основне епідеміологічне значення мають ссавці — велика і дрібна рогата худоба, свині й ін., що виділяють ріккетсії з випорожненнями, сечею, молоком, навколоплідними водами.
Зараження людей у сільсько-господарських вогнищах відбувається повітряно-пиловим шляхом при обробці забруднених тваринами вовни, пуху, хутра, щетини, шкіри; харчовим шляхом при вживанні в їжу забрудненого молока і молочних продуктів, через забруднені руки; при контакті з інфікованими тваринами під час відходу за ними, їхньому забої й обробленні туш.
У природних вогнищах збудники передаються трансміссивним шляхом — кліщами, в основному іксодовими, у меншій мірі аргасовими, гамазовими, червонотілковими.
Ріккетсії здатні довгостроково зберігатися в організмі іксодових і аргасових кліщів і передаються трансоваріаційно і трансфазово (яйце, личинка, німфа, дорослий кліщ), що дозволяє вважати цих кліщів не тільки переносниками, але і резервуаром збудника лихоманки.
Захворюваність переважно спорадична, реєструється серед груп професійного ризику (тваринники), серед сільських жителів, в основному у весняно-літньо-осінній час року. Можливі й епідемічні спалахи. Зараження від хворої людини відбувається рідко — через інфіковане мокротиння і молоко жінок, що годують.

2. Патогенез та клінічна картина
В організм людини збудники проникають через дихальні шляхи, кишечник, шкіру, потім вони попадають у кров і фіксуються в клітках системи мононуклеарних фагоцитів. У тканинах розвивається доброякісний ретикулоендотеліоз. Імунітет після перенесеного захворювання, як правило, стійкий і тривалий.
Інкубаційний період від 3 до 32 днів, частіше 12—19 днів. У більшості випадків хвороба починається гостро. Скарги різноманітні: головний біль, болі в попереку, м'язах, суглобах, почуття розбитості, сухий кашель, пітливість, втрата апетиту, порушення сну.
При огляді виявляються гіперемія обличчя, ін'єкція судин склер, гіперемія зева. У більшості хворих рано з'являється гепатолиенальний синдром. Температура — 39—40°, температурна крива різноманітна — постійна, ремиттирующая, хвилеподібна, неправильна.
Тривалість лихоманки частіше в межах 2 неділь, однак можливі рецидиви, затяжна субфебрильна лихоманка.
У частини хворих виявляються пневмонія, трахеобронхіт (при повітряно-пиловому шляху зараженні). Картина крові мало характерна; частіше відзначаються лейко- і нейтропенія, відносний лымфоцитоз, помірне збільшення СОЕ. Виділяють гостру (до 2—3 неділі), підгостру (до 1 місяця) і хронічну (до 1 року) форми, а також стерту форму, що діагностується лише у вогнищах при лабораторному обстеженні. Ускладнення рідкі.

3. Діагноз, лікування та профілактика
Діагноз ґрунтується на клінічній картині, даних епідеміологічного анамнезу (облік професії і ендемічності хвороби) і результатах лабораторних досліджень (використовуються реакції зв'язування комплементу, аглютинації, непрямий іммунофлюоресценції, шкірна алергійна проба).
Лікування проводиться в умовах стаціонару. Найбільш ефективні антибіотики тетрациклінового ряду в звичайних дозуваннях. У зв'язку з можливістю рецидивів лікування продовжується протягом 7—10 діб.
Гостру Ку-лихоманку успішно лікують доксицикліном, 100 мг усередину 2 рази в добу протягом 14 діб. Ефективні і фторхінолони.
При хронічній Ку-лихоманці потрібно використовувати як мінімум два різних антибіотики, активних в отнохении Coxiella burnetii . Гарні результати дає сполучення рифампицина і доксициклина . При цьому доксициклин призначають по 100 мг усередину 2 рази в добу, а рифампицин - по 300 мг усередину 1 раз у добу.
Оптимальна тривалість лікування залишається під сумнівом. Звичайно рекомендують продовжувати прийом антибіотиків як мінімум протягом 3 років. Припиняти лікування можна тоді, коли титр IgA-антитіл до антигену фази I не перевищує 1:50, а титр IgG-антитіл до нього не перевищує 1:200.
Випробується й інша комбінація - доксициклін , 100 мг усередину 2 рази в добу, і гідроксихлорохин , 600 мг усередину 1 раз у добу. In vitro додавання гідроксихлорохіну в концентрації 1 мг/мол додає доксицикліну бактерицидні властивості в отнохенії Coxiella burnetii .
Розроблено вакцину проти Ку-лихоманки. В Австралії її успішно застосовують для вакцинації працівників боєнь.
Термін виписки визначається індивідуально.
Прогноз сприятливий.
Профілактика полягає в проведенні комплексу санітарно-ветеринарних і санітарно-профілактичних заходів. Вони спрямовані на запобігання замету інфекції у тваринницькі господарства і включають огляд і обстеження знову надходять у господарство тварин, ізоляцію і лікування хворих тварин, знезаражування їхніх випорожнень і навколоплідних вод, а також приміщень (стійла, годівниці і т.п.) 3—5% розчином чи креоліну 10—20% розчином хлорного вапна.
При роботі з хворими тваринами (відхід, лікування) варто дотримувати міри особистої профілактики — користатися спеціальним одягом (гумовими чоботями, рукавичками, фартухами, марлевими респіраторами з дезінфекцією їх після роботи). Молоко з неблагополучних господарств обов'язково стерилізують, готування кефіру, сиру, олії й ін. з некип'яченого молока неприпустимо.
В епідеміологічному вогнищі Ку-лихоманки проводять поточну і заключну дезинфекцию, за епідемічними показниками — вакцинацію людей . Важливе значення має гігієнічне виховання населення у відношенні профілактики Ку-лихоманки.

Висновок
Отже, Ку-лихоманка — інфекційне захворювання людини і тварин, яке викликане ріккетсіями Бернета, із множинними шляхами зараження. Виникає в епідемічних вогнищах, характеризується симптомами інтоксикації, поразкою ендотелия кровоносних судин, легень; при поліорганних поразках має схильність до затяжного плину. При вживанні в їжу заражених молочних продуктів, води; при вдиханні з чи пилом при влученні на ушкоджену шкіру і слизуваті оболонки сухих фекалій і сечі заражених тварин і кліщів, рідко —при укусах кліщів.
При влученні в організм людини ріккетсії зі струмом лімфи і крові впроваджуються в ендотеліальні клітки судин, частково захоплюються фагоцитами, розмножуються, знову попадають у кров разом зі своїми токсинами і заносяться в різні органи, у яких формують вогнища інфекції. У результаті алергійної перебудови організму і формування імунітету, збудник виводиться з організму. У випадку неповного знищення (переварювання) збудника в макрофагах (фагоцитах), ріккетсії знову надходять у кров, що сприяє розвитку затяжних і хронічних форм інфекції і розвитку поліорганних поразок (печінки, серця, суглобів, легень).
Інкубаційний період складає 3-32 дня. Звичайно початок захворювання гострий: висока температура, слабість, головний біль, болі в суглобах і м'язах. З'являється сухий хворобливий кашель. Обличчя хворого червоне, судини склер розширені, у зеве також червоність і іноді сип на м'якому небі. У частини хворих розвиваються бронхіти, трахеїти, запалення легень, в основному при повітряно-пиловому шляху зараження. Пневмонія часто розпізнається лише при рентгеноскопії легень. За рахунок спазму гладкої мускулатури кишечнику бувають болю в животі. При поразці нервової системи турбують головні і м'язові болі, біль при русі очей, безсоння, можуть розвитися галюцинації, чи порушення, навпаки, стан гноблення і пригніченості. Іноді можливий розвиток менингиальних симптомів. Затяжні і хронічні форми характеризуються тривалим плином і рецидивами хвороби з поразкою легень, серцевого м'яза й інших органів. Смертельні исходи спостерігаються рідко.
Через поліморфні прояви захворювання клінічно поставити діагноз важко. Підтвердити діагноз можна за допомогою лабораторних методів дослідження. Виділяють риккетсии з крові, мокротиння, грудного молока і сечі на спеціальних тканевих чи середовищах шляхом зараження лабораторних тварин. Застосовують серологические методи дослідження і внутрішкірну алергійну діагностичну пробу. Визначене значення має інформація про перебування у вогнищі захворювання і професії хворого (обличчя, що працюють із тваринами, мисливці), а також дані інструментальних методів дослідження (ультразвук, рентгеноскопія легень, електрокардіографія).
При лікуванні застосовують антибіотики (тетрациклін, левоміцетин). При важкому протіканні варто призначати гормони, антигістамінні препарати, внутрівенно або внутрікрапельно вводити сольові і колоїдні розчини, а також використовувати лікарські засоби за показниками. Для попередження зараження Ку-лихоманкою основне значення має проведення ветеринарних заходів щодо виявлення хворих тварин, використання при роботі з тваринами захисних пристосувань (маски, рукавички), дотримання правил термічної обробки молока і молочних продуктів, проведення дезінфекції. Застосовується вакцина, що забезпечує імунітет на 2 роки.

Список використаної літератури
1. Касаткіна І. Л., Ку-лихоманка. - М., 1993
2. Лобань К.М. Лихоманка Ку. - М., 1987
3. Посібник з інфекційних хвороб / Під ред. В.І.Покровського, К.М. Лобаня. - М., 1986
4. Федорова Н. И., Епідеміологія і профілактика Куріккетсіозу. - М., 1998

Завантажити

(Размер: 9.71K / Загрузок: 356)


Сайт: Autor   Добавлен: 4.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв