Реклама



От партнеров







Догляд за тілом.









РЕФЕРАТ
на тему:
Догляд за тілом.
Основи раціонального харчування
ДОГЛЯД ЗА ТІЛОМ

Сучасне уявлення про успішну людину передбачає нерозрив¬не поєднання доглянутого обличчя і тіла. Тому в салоні краси, як правило, пропонуються процедури того й іншого напрямку.
Догляд за тілом включає в себе широкий спектр мануальних технік (пілінги, масаж різних видів, маски, обгортання), водних процедур (душі, ванни, плавальні басейни, сауни тощо), а також апаратних методик.
Залежно від проблеми клієнта йому призначається індивіду¬альний курс відвідувань. Кількість візитів і види процедур визна¬чаються після консультації лікаря.
Якщо ті чи інші масажні техніки, основну частину апаратних методів виконують фахівці із середньою медичною освітою, то косметик може проводити пілінг шкіри тіла, накладати різні мас¬ки, робити холодні й гарячі обгортання на основі морських водо¬ростей. Обгортання можуть бути повними (усе тіло) і часткови¬ми (наприклад, тільки ноги).

Техніка проведення процедури обгортання:
1. Перед процедурою обгортання необхідно зробити пілінг ті¬ла: нанести на шкіру спеціальний крем, що містить дрібні абра¬зивні частки, потім круговими рухами твердою губкою промасу-вати шкірний покрив і змити залишки крему теплою водою;
2. Нанести на висушену шкіру кремоподібні морські водо¬рості (рис. 10.13);
3. Провести обгортання спеціальними бинтами (бандажами) або спеціальною плівкою. Бинтування роблять знизу вгору: від щиколо¬ток до основи сте¬гон, від зап'ясть до основи плечей, від основи стегон до підстави плечей.
Пацієнт знахо¬диться в положен¬ні лежачи. Додат¬кове використання термоковдри створює парниковий ефект, поліпшує кровообіг, посилює діяльність сальних і потових залоз, виведення токсинів. Час процедури — від 40 хв. до 1,5 год.
Після закінчення процедури плівку чи бандаж знімають (мож¬на використовувати для одного клієнта протягом курсу лікуван¬ня). Залишки суміші для обгортання змивають під душем. Потім на шкіру можна нанести легкий крем для тіла.
Дотримуючись санітарно-гігієнічних правил, слід пам'ятати, що для кожного клієнта використовується одноразове простирад¬ло. Бажані одноразові тапочки і халати.
Використані пензлі необхідно промивати з милом під про¬точною водою і стерилізувати, а бандажі після прання — стерилізувати.

ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ
Здоров'я — безцінний дар, який підносить людині природа. Хіба може без здоров'я життя людини бути цікавим і щасливим? Але як часто ми марнуємо цей дарунок, забуваючи, що втратити здоров'я легко, а от відновити його дуже важко.
Скільки людей, втративши здоров'я і набувши «комплект» усіляких хвороб, накидаються на модні ліки і чекають миттєвого зцілення. А полегшення не настає. Вони продовжують ковтати порошки, таблетки, мікстури і не хочуть замислитись, у чому ж причина хвороби, чому втрачено бадьорість, спритність, силу. Від¬повідь на ці питання найчастіше дуже проста. Причиною є неправильний спосіб життя, який вони вели раніше й ведуть дотепер.
Згадайте, у який час ви лягаєте спати, скільки ви рухаєтеся і буваєте на повітрі, як харчуєтеся, як відпочиваєте і, нарешті, які засоби вживаєте для боротьби із застудами, легким нездужанням, перевтомою, безсонням, що підстерігають будь-яку практично здорову людину. І ви відразу зрозумієте, що багато чого робите не так, як слід було б, що ви нехтуєте простими істинами — доб¬ре відомими усім правилами здорового способу життя.
Їжа сучасної людини зовсім не відповідає біологічним вимогам її організму. Основні вади сучасного харчування — споживання зайвої кількості м'яса, жирів, цукру, солі, пряних приправ, алко¬гольних напоїв. Високотемпературна обробка харчових продуктів позбавляє їх вітамінів та інших біологічно цінних речовин. Проблемою сучасної людини стало переїдання, внаслідок чого багато людей мають надлишкову масу тіла.
Правильно збалансоване харчування є одним із факторів збе¬реження і зміцнення здоров'я.
Нині існують два погляди на проблему харчування: натуропатів і представників офіційної науки. Те, до чого прийшли натуропати емпіричним шляхом, частково доведено наукою; водночас наукові дослідження дають можливість підійти до проблеми хар¬чування озброєними теорією.
«Ми суть те, що ми їмо» — проголошує давня мудрість.
Відомому натуропату і пропагандисту здорового способу жит¬тя Полю Бреггу належить таке висловлювання: «Людина через свою нерозсудливість у їжі, питті і нестриманість умирає, не про¬живши й половини того життя, яке б могла прожити. Вона споживає важко перетравлювану їжу, запиваючи її отруйними на¬поями, і після цього дивується, чому не живе до 100 років». Ос¬нову довголіття Поль Брегг, Герберт Шелтон, Арнольд де Вріз та інші вбачають у необхідності вживання їжі в сирому вигляді, у відмові від м'яса, цукру, хліба та ін.
На цих принципах базуються численні дієти. Науковий підхід пропонує трохи іншу точку зору, представляючи концепцію зба¬лансованого харчування, що ґрунтується на серйозних наукових дослідженнях.
Суть цієї концепції полягає ось у чому: нормальна діяльність організму можлива не тільки за умови забезпечення його необхід¬ною енергією та «будівельним матеріалом», а й дотримання складних взаємовідносин між численними компонентами їжі, кожному з яких відведено певну роль в обміні речовин.
Основним матеріалом для побудови людського організму є білки, що являють собою сукупність різних амінокислот, вісім се¬ред яких не синтезуються організмом, їх називають незамінними амінокислотами. Ці вісім амінокислот повинні входити до складу їжі. Тому людина повинна споживати їжу, яка постачала б її ор¬ганізм речовинами, необхідними для нормального існування.
Нормальна життєдіяльність організму можлива тільки в результаті точної і злагодженої роботи ферментних систем. Фер¬менти — це речовини білкової природи, що регулюють біохімічні процеси в організмі. Харчові речовини проходять ряд «ферментних воріт», достатня пропускна здатність яких досягається за умови відповідності структури їжі цим ферментам. Якщо якийсь фермент відсутній або наявний, але діє недостатньо активно, перетравлю¬вання певних інгредієнтів їжі може сповільнюватися. Внаслідок цього розвиваються різні відхилення в життєдіяльності організму.
Скільки ж треба їсти? Це питання хвилює всіх, хто цікавить¬ся проблемою харчування. Переїдання шкідливе для здоров'я — одностайно стверджують медики всіх шкіл і напрямків від Гіп¬пократа до наших днів.
Результати різних досліджень і дані статистики встановлюють прямий зв'язок між повнотою й передчасною смертю. Вимога знизити кількість споживаної їжі проходить червоною ниткою в більшості книжок сучасних лікарів і дієтологів.
«Багато», «мало» — це поняття відносні. Кількість необхідної людині їжі підраховується залежно від енергетичних витрат орга¬нізму, які становлять приблизно 1 ккал/год на кожен кілограм маси (при середній масі 70 кг — приблизно 1700 ккал у день).
Інше важливе питання, яке постає при розгляді проблеми хар¬чування, — що треба їсти?
На основі даних про хімічний склад харчових продуктів і кон¬цепції збалансованого харчування фахівцями були введені поняття:
— загальна харчова цінність продукту (відображає повноту його корисних якостей),
— енергетична цінність (калорійність);
— біологічна цінність.
Ці поняття дають можливість виявити всі переваги і недоліки продукту. Так, були визначені продукти — носії «порожніх кало¬рій». Вони мають значну калорійність, але зовсім не мають цін¬них складників (цукор, кондитерські вироби — у них нульові по¬казники вмісту вітамінів і мікроелементів). Горілчані вироби не тільки є носіями «порожніх» калорій, а й токсичні.

Роль основних інгредієнтів їжі в життєдіяльності організму.
Білки. При розгляді проблеми раціонального харчування най¬більше суперечностей викликає питання про м'ясний білок. Відо¬мо, як завзято нападають на м'ясну їжу натуропати, але також ві¬домо й інше: м'ясна їжа сприяла розумовому розвитку людини. Було б нерозумно після цього ратувати за повну відмову від м'яса. Потреба в білках у різних індивідів неоднакова, вона залежить від інтенсивності обмінних процесів, віку, статі, географічних умов і безлічі інших причин, які вимагають індивідуального підходу.
Біологічна цінність білка залежить від його амінокислотного складу та інших структурних особливостей.
Жири. Численні дослідження показують, що при виключенні з їжі жирів чи при їх нестачі скорочується тривалість життя лю¬дини, сповільнюється ріст, знижується синтез білка, зменшується опірність організму щодо несприятливих впливів і захворювань.
Жири є носіями низки біологічно активних речовин. Найбіль¬шу біологічну активність мають поліненасичені жирні кислоти, комплекс яких називається фактором F (біологічне значення при¬рівнюється до вітамінів). Жири необхідні для нормального засво¬єння кальцію, магнію, каротину, жиророзчинних вітамінів.
Одним із найважливіших чинників, які визначають цінність жирів, слід вважати здатність жирних кислот, які входять до їх складу, забезпечувати синтез структурних компонентів клітинних мембран. З цього погляду особливо корисне вживання маслино¬вої олії.
До групи жирів належать також жироподібні речовини — хо¬лестерин і лецитин.
Доведено, що збільшення рівня холестерину в організмі зумовлене не стільки підвищеним його вмістом в окремих про¬дуктах, скільки порушенням обміну речовин, спричинене непра¬вильним харчуванням.
Антагоністом холестерину є лецитин, який сприятливо впливає на діяльність центральної нервової системи і печінки, стимулює кровотворення, підвищує опірність організму проти інфекцій і токсичних речовин, перешкоджає розвитку атеросклерозу. Вели¬ка кількість лецитину міститься в гречаній крупі, пшениці, висів¬ках, квасолі, горосі, салаті. Багато лецитину є в продуктах, що містять холестерин (вершки, яйця, мозок та ін.).
Вуглеводи. Головна функція, яку виконують вуглеводи, — постачання організму енергією. Потреба в них залежить від енер¬гетичних витрат організму.
Чистим вуглеводом є цукор, однак проти його вживання висту¬пають тепер не тільки натуропати, а й фахівці з харчування всіх напрямків. Зловживання цукром може викликати виникнення гі¬перглікемії, ожиріння, діабету. Вживання великої кількості цукру призводить до негативних наслідків головним чином у людей, які ведуть малорухомий спосіб життя, особливо в літньому віці.
Більшість натуропатів пропонують зовсім виключити цукор з раціону, замінивши його медом і фруктами.
Однак відома і роль цукру як джерела утворення в організмі глікогену — речовини, що живить печінку, м'язи і серце. Крім того цукор є найважливішим засобом нормалізації діяльності центральної нервової системи. Численними дослідженнями вста¬новлено добову дозу вживання цукру — 50 г, переходити яку не рекомендується.
Баластні речовини. У більшості продуктів рослинного похо¬дження містяться так звані баластні речовини, які не перетравлю¬ються в шлунково-кишковому тракті, — клітковина і пектин. Проте вони необхідні людині. Якщо їжа бідна на них, виникають атонія кишечника і запори. Таким чином, баластні речовини є ре¬гуляторами рухової функції кишечника.
Пектин поліпшує роботу кишечника, сповільнює гнильні про¬цеси і газоутворення, зменшує всмоктування деяких шкідливих речовин.
Вітаміни. Біологічне значення вітамінів для організму люди¬ни надзвичайно важливе. Характер їхньої дії різнобічний і пов'я¬заний з роботою всіх систем організму. Вони активізують обмінні процеси, посилюють опір організму хворобам, підвищують пра¬цездатність людини.
На шкірі, як у дзеркалі, відбивається внутрішній стан організ¬му. Якщо підтримувати фізіологічний стан внутрішніх органів, вчасно і правильно очищати організм, видаляти токсини, насичу¬вати клітини живильними речовинами, то зовнішній вигляд шкі¬ри поліпшується, підвищується здатність клітин самостійно справлятися з багатьма проблемами.
Вітаміни — це група незамінних для організму людини орга¬нічних сполук із дуже високою біологічною активністю. Вітаміни є у всіх продуктах харчування у незначних кількостях, що має ве¬личезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяль¬ності організму.
Основна кількість вітамінів надходить в організм із їжею, і тільки деякі з них синтезуються в кишечнику корисними мікро¬бами. Сучасна наукова інформація свідчить про винятково різно¬манітну участь вітамінів у процесі забезпечення життєдіяльності організму людини. Одні з них є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, які регулюють численні етапи об¬міну речовин в організмі, інші є вихідним матеріалом для синте¬зу тканинних гормонів. Вітаміни значною мірою забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів, інших орга¬нів і фізіологічних систем.
Від рівня вітамінної забезпеченості харчування залежить рі¬вень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкос¬ті організму проти впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, включаючи інфекції і дію токсинів. До складу харчо¬вих продуктів входять не тільки вітаміни, а й провітаміни, які тільки після низки перетворень в організмі стають вітамінами.
Порушення нормального перебігу життєво важливих проце¬сів в організмі через тривалу відсутність у раціоні того чи іншо¬го вітаміну призводять до виникнення тяжких захворювань, відомих під загальною назвою авітамінози. Нині такі ситуації не зустрічаються. У рідкісних випадках авітамінози можливі внас¬лідок захворювань, результатом яких є припинення всмоктуван¬ня вітаміну чи його посилене руйнування в шлунково-кишковому тракті.
Для авітамінозів характерна виражена клінічна картина зі строго специфічними ознаками. Досить поширеним явищем зали¬шається часткова вітамінна недостатність того чи іншого ступе¬ня — гіповітаміноз. Гіповітамінози мають легший перебіг, їхні прояви нечіткі, менш виражені, до того ж існують і приховані форми такого стану, коли погіршується самопочуття і знижуєть¬ся працездатність людини без якихось характерних симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних станів та їхніх прихованих форм зумовлена багатьма причинами, але найчасті¬ше — орієнтацією індивідуального харчування виключно на задо¬волення смакових запитів без урахування конкретної значущості вітамінів для здоров'я, потреби в них організму і вмісту їх у про¬дуктах харчування, не кажучи вже про наслідки використання тих або інших прийомів кулінарної обробки, здатних руйнувати вітаміни.
Слід також враховувати, що гіповітамінозні стани можуть ви¬никнути під час тривалого чи неправильного прийому антибіоти¬ків, сульфаніламідів та інших лікарських засобів, які пригнічують діяльність корисної мікрофлори кишечника, що синтезує деякі вітаміни, або безпосередньо зв'язують і руйнують їх. Причиною гіповітамінозів може бути і підвищена потреба у вітамінах при посиленій фізичній і розумовій роботі, при впливі на організм не¬сприятливих факторів переохолодження, перегрівання, стресових ситуацій тощо. Причиною гіповітамінозів можуть бути і фізіоло¬гічний стан людини, наприклад, вагітність і годування дитини. Ві¬таміни приймають у суворій відповідності з рекомендаціями чи під контролем медичних працівників. Надлишкове споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або само¬стійний зайвий прийом вітамінних препаратів можуть призвести до гіпервітамінозів.
На сьогодні відомо і вивчено до 30 вітамінів, близько 20 з них необхідні людині для підтримання нормального стану організму.
В основу класифікації вітамінів покладено принцип розчиннос¬ті їх у жирах, воді (табл. 10.3); у зв'язку з цим вони поділяються на дві великі групи — водо- і жиророзчинні. Існують ще й вітамі¬ноподібні речовини (табл. 10.4).
До кожної з цих груп входить велика кількість різних вітамі¬нів, які звичайно позначають буквами латинського алфавіту. Вар¬то звернути увагу на те, що порядок цих букв не відповідає їх звичайному розташуванню в алфавіті і не відповідає історичній послідовності відкриття вітамінів.
Жиророзчинні вітаміни. Вітамін А, ретинол - антиксеро-фтальмічний, антиінфекційний, вітамін росту.
Ретинол — перший вітамін, хімічну структуру якого вдалося визначити. Він був ідентифікований у 1931 р. швейцарським біо¬хіміком Полем Каррером, який у 1937 р. одержав Нобелівську премію за дослідження в галузі хімії.
Ретинол називають вітаміном росту, тому що він необхідний для забезпечення процесів росту і розвитку людини, формуван¬ня кістяка. Він бере участь у біосинтезі глюкопротеїнів, які вхо¬дять до складу слизових оболонок та інших бар'єрних тканин;

Таблиця 10.3
Вітаміни, розчинні у воді

Таблиця 10.4
Вітаміноподібні речовини

цей вітамін незамінний для нормальної функції слизових оболо¬нок ока, дихальної й травної систем і сечовивідних шляхів. Аль¬дегідна форма вітаміну А входить до складу зорового пурпуру, забезпечуючи адаптацію очей до різної освітленості середовища.
При пероральному введенні ретинол поліпшує загальний стан організму, відновлює структуру шкіри і підвищує її якісні харак¬теристики.
Вітамін А — потужний антиоксидант, який гальмує процес старіння; особливо він ефективний проти вільних радикалів; ак¬тивізує ріст і життєздатність організму в цілому, підтримує діяль¬ність імунної системи.
Добова потреба вітаміну А становить 1,5-2,5 мг; може бути за¬безпечена р-каротином, який перетворюється на ретинол у стінці тонкого кишечника та в печінці. Погреба у вітаміні А зростає при роботі, пов'язаній з напруженням зору (водії, ювеліри) чи з хіміч¬ними речовинами.
Внаслідок дефіциту вітаміну А може розвинутись ослаблення зору, сухість і лущення шкіри, підвищитися сприйнятливість до інфекцій, сповільнитися ріст. Часто розвивається блефарит, во¬лосся стає ламким, тьмяним, розшаровуються нігтьові пластинки, руйнується зубна емаль.
Джерела вітаміну А в природі — це печінка тріски, ікра осет¬рових риб, морська риба жирних сортів, вершкове масло, тверді сири, р-каротин міститься у забарвлених в оранжевий колір ово¬чах і фруктах, причому після спеціальної кулінарної обробки ово¬чів він засвоюється ще краще, ніж у сирому вигляді.
Рідкісним, але можливим явищем, може бути розвиток гіпер¬вітамінозу А, що зовні проявляється розвитком тих же клінічних ознак, що й нестача вітаміну: сухістю шкіри і слизових оболонок, ламкістю волосся і нігтів. Симптоми гіпервітамінозу зникають протягом кількох тижнів після припинення прийому надлишко¬вих доз вітаміну А.
Останніми роками вітамін А дуже активно вводять до складу різних косметичних засобів для місцевого застосування; вони міс¬тять складні ефіри ретинолу, з яких у шкірі досить легко утворю¬ється вільний вітамін А.
Ретинол руйнується під впливом ультрафіолетових променів. За 15 хв перебування на сонці кількість вітаміну А в шкірі зменшуєть¬ся у 2-3 рази. Після такого перебування на сонці знадобиться ці¬лий тиждень для того, щоб концентрація ретинолу у шкірі досягла свого попереднього рівня, і це за умови, що людина одержує нор¬мальне, повноцінне харчування. Недавні дослідження підтвердили велику роль вітаміну А в запобіганні процесам фотостаріння шкіри.
р-каротин, будучи попередником вітаміну А, діє як найпотуж¬ніший антиоксидант і стимулятор імунної системи; як і вітамін Е, захищає ліпіди, які входять до складу клітинних мембран. Дове¬дено, що р-каротин певним чином захищає від негативного впли¬ву пасивного паління і забруднення повітря.
Вітамін D — кальцифероли (D2, D3) — антирахітичний вітамін, регулює обмін кальцію і фосфору, бере участь у формуванні кіст¬кової тканини, сприяє підвищенню опірності організму.
Щоденна потреба дорослого у вітаміні D становить 1 мкг. Потреба в ньому в дорослих людей задовольняється за рахунок утворення вітаміну в шкірі під впливом ультрафіолетових проме¬нів і частково за рахунок надходження з їжею. Крім того, печін¬ка дорослої людини здатна накопичувати певну кількість вітамі¬ну, достатню для забезпечення потреби в ньому протягом року.
Вітамін D насамперед необхідний дітям (10 мкг/добу дітям до 3-х років), тому що він відіграє величезну роль у формуванні кіс¬тяка.
Вітамін D в основному утворюється в шкірі людини під впли¬вом ультрафіолетових променів, які діють на провітамін D (утво¬рюється в глибших шарах шкіри з холестерину).
У природі вітамін D міститься в продуктах тваринного похо¬дження — печінці тварин і риб, молочних жирах, яєчних жовтках.
Вітамін Е — токоферол бере участь у процесах тканинного дихання, є активним антиоксидантом, що захищає організм від надлишкової кількості вільних радикалів, тісно пов'язаний зі ста¬ном і функцією біологічних мембран. Вітамін Е необхідний для підтримки нормальних процесів обміну речовин у міокарді, м'язах, печінці, нервовій системі. Наслідком Е-авітамінозу є пору¬шення репродуктивної функції.
Вітамін Е сприяє виробленню еритроцитів, необхідний для роботи імунної системи. Найважливішою властивістю токоферо¬лів є їхня здатність підвищувати накопичення у внутрішніх орга¬нах жиророзчинних вітамінів, особливо вітаміну А. Токофероли сприяють активізації процесів синтезу АТФ; тісно пов'язані з функцією і станом ендокринних систем, особливо статевих залоз, гіпофіза, надниркових і щитовидної залоз. Біологічну активність мають декілька близьких за структурою сполук. Вони стійкі про¬ти нагрівання, але руйнуються під впливом ультрафіолетових променів, а також при згіркненні олій.
Добова потреба в токоферолі для дорослих людей становить 12-15 мг. Вона підвищується при важкій фізичній роботі, під час занять спортом в умовах нестачі кисню.
Дефіцит токоферолу може виникнути за тривалої відсутності в харчовому раціоні рослинних олій. Для Е-гіповітамінозу харак¬терні м'язова слабість, порушення статевої функції, периферично¬го кровообігу, руйнування еритроцитів.
Багатим джерелом вітаміну Е є рослинні олії (соняшникова, соєва, маслинова, кукурудзяна), а також зелені овочі, яєчні жовт¬ки, олія з паростків пшениці, цільні зерна, горіхи, м'ясо, авокадо.
Вітамін Е — один із найпотужніших антиоксидантів, сприяє виробленню еритроцитів. Необхідний для підтримання нормаль¬ного стану імунної системи.
При дефіциті вітаміну Е в раціоні у людей спостерігаються стомлюваність, сонливість, анемія, нездатність зосередитися, м'язова дистрофія, викидні, безплідність, передчасне старіння.
RDA (граничне допустима доза) становить ЗО МО на день, звичайна доза — 300-600 МО на день. Токсичність вважається дуже низькою — навіть такі високі дози, як 1000 МО щодня, не викликають яких-небудь порушень. Багато кардіологів рекомен¬дують приймати 400 МО вітаміну Е двічі на день.
Вітамін Е — це потужний антиоксидант; він затримує проце¬си старіння і профілактує виникнення раку, діабету і серцевих хвороб. Підвищує фізичну витривалість, поліпшуючи ефектив¬ність використання кисню організмом. Разом з (3-каротином захи¬щає від впливу пасивного паління й атмосферних забруднень. Пе¬решкоджає утворенню згустків крові і розчиняє їх, запобігаючи, таким чином, атеросклерозу та серцевим нападам. Ефективно ви¬користовується для загоєння різних опіків, діабетичної гангрени кінцівок, при зниженні'потенції, сприяє заплідненню і полегшує тяжкість перебігу клімактеричного періоду.
Токоферол руйнується під час готування і переробки продук¬тів, під дією мінеральної олії, нагрівання, заморожування. Тим, хто приймає антикоагулянти, вітамін Е можна приймати тільки під медичним контролем.
Вітаміни, розчинні у воді. Вітамін В1 — тіамін бере участь в об¬мінних процесах клітин шкіри; регулює вуглеводний обмін в організ¬мі, діяльність нервової системи і шлунково-кишкового тракту, тоні¬зує тканини. У вас рано посивіло волосся? Швидко старіє шкіра? Ви недавно перенесли тяжке захворювання? Ваша робота пов'язана з ве¬ликими розумовими і нервовими навантаженнями? Тоді подбайте про те, щоб у їжі в достатній кількості був присутній тіамін. Він міс¬титься в молоці, яловичині, свинині, печінці, нирках, серці, зеленому горошку, картоплі, хлібі з житнього борошна та у великій кількості у свіжих пивних і пекарських дріжджах і пшеничних висівках.
Вітамін В2 — рибофлавін є основою здорової і красивої шкіри. Рибофлавін бере участь в обмінних процесах клітин шкіри, у їх¬ніх ферментативних змінах, а також у вуглеводному обміні, засво¬єнні й утворенні білків і жирів. Він надає шкірі здорового і свіжо¬го вигляду. Під впливом рибофлавіну поліпшується зір: людина краще бачить у темряві і яскравіше сприймає кольори. Вітамін В2 стимулює роботу печінки, центральної нервової системи і бере участь у кровотворенні, безпосередньо в утворенні еритроцитів.
Якщо зір погіршився, при яскравому світлі доводиться мру¬житись (при цьому утворюються нові зморшечки), в кутиках ро¬та з'явилися тріщинки-заїди, а на обличчі — вугрова висипка, то скоріше за все, у вас нестача вітаміну В2.
Добова доза цього вітаміну становить 2-3 мг. Жителям північ¬них районів добову дозу рибофлавіну необхідно збільшити. У прихильників суворої вегетаріанської дієти через нестачу ри¬бофлавіну, як правило, послаблюється зір. Рибофлавін входить до складу всіх молочних і кисломолочних продуктів, особливо кефі¬ру, а також курячого м'яса, яловичини, пісної свинини, риби (тріска, оселедець, скумбрія), овочів (горох, шпинат, цвітна капус¬та, зелена цибуля, кріп). 100 г яловичої печінки на вечерю дають змогу одержати 150% норми цього вітаміну. Рибофлавін майже не накопичується в організмі, тому багаті на нього продукти повинні бути на нашому столі щодня.
Вітамін В3 — пантотенова кислота належить до групи віта¬мінів В3. Він легко всмоктується через епідерміс; активізує ділен¬ня його клітин; прискорює загоєння і заспокоює подразнення; поліпшує структуру епідермісу; захищає чутливу і надмірно сприйнятливу шкіру, легко зволожує і пом'якшує епідерміс.
Разом з іншими вітамінами групи В регулює вуглеводний об¬мін, відповідаючи, зокрема, за утворення пігменту у волоссі. При нестачі цього вітаміну дуже рано сивіє волосся.
Пантотенова кислота міститься у всіх рослинних і тваринних тканинах, тому, власне, її так і назвали — пантотенова, тобто всюдисуща. Особливо багато п в пивних дріжджах, печінці, нирках, яєчному жовтку, рисових і пшеничних висівках.
Вітамін В6 — піридоксин не менш важливий для здоров'я лю¬дини, ніж інші вітаміни групи В. Цей вітамін нормалізує функції шкіри, які впливають на правильний обмін ненасичених жирних кислот; сповільнює в'янення і швидке старіння зрілої шкіри (екс¬тракт дріжджів, що містить цей вітамін, — стимулятор клітинної енергії). Піридоксин тонізує нервову систему, має значення для білкового обміну, бере участь в окислювально-відновних проце¬сах. Його нестача може спровокувати розвиток дерматитів.
Піридоксин міститься в печінці, молодій баранині, молоці, картоплі, моркві, капусті, кавунах, мускусній дині, бананах, аво¬кадо, сої, інжирі, ізюмі, пивних дріжджах, яєчному жовтку, соєвій олії, вівсяному борошні, неочищеному рисі, висівках і зерні пше¬ниці та в стручкових овочах. Оптимальна доза вітаміну В6 стано¬вить 1-2 мг на день.
Вітамін В12 — ціанкобаламін. Основне значення В12 полягає в його антианемічній дії. Ціанкобаламін впливає на процеси метабо¬лізму — обмін білків, синтез амінокислот, нуклеїнових кислот, пу¬ринів; нормалізує атрофовану шкіру, а також регулює утворення меланіну. Його нестача призводить до дефіциту фолієвої кислоти, в результаті чого зменшується внутрішньоклітинна проникність.
Вітамін В12 входить до складу печінки, яловичини, курятини, скумбрії, сардин, атлантичного оселедця, молюсків, яєць, твердо¬го сиру, нежирного м'якого сиру, молока. Синтезується нормаль¬ною мікрофлорою кишечнику.
Випадки отруєння вітаміном В12 невідомі. Перевищення RDA у кілька сотень разів вважається безпечним. RDA становить 2 мкг для дорослих.
Ціанкобаламін надзвичайно ефективний у малих дозах, один з небагатьох вітамінів, що виміряються в мікрограмах (мкг). Руй¬нується під дією сонця, при тривалому кип'ятінні продуктів, під дією алкоголю. Оскільки вітамін В12 виявлений винятково в м'ясі і тваринних продуктах, його прийом у складі харчових добавок особливо важливий для вегетаріанців.
Вітаміни групи В визначають загальний стан здоров'я. Якщо вони надходять у достатній кількості, то людина може жити без тваринних білків, що особливо важливо при алергіях. Коли ж їх не вистачає, інші вітаміни втрачають велику частку своєї дії.
Вітамін Н (біотин) знаходиться в продуктах з цільного зерна, у вівсяній крупі, горосі, цвітній капусті, овочах, горіхах, яйцях.
Біотин приймає участь у жировому обміні, сприяє виділенню енергії з вуглеводів і амінокислот; впливає на нервову систему, в тому числі й на нервово-трофічну функцію. Потреба в ньому за¬довольняється за рахунок надходження в складі їжі та за рахунок біосинтезу кишковою мікрофлорою.
Дефіцит біотину може призвести до випадіння волосся, край¬нього виснаження, стомлення, сонливості, глибокої депресії, галю¬цинацій, м'язового болю і втрати апетиту, а також токсикозів при споживанні сирого яєчного білка.
Вітамін Н запобігає посивінню та облисінню; знімає м'язовий біль. Важливий для підтримки здорової шкіри, оскільки регулює ді¬яльність сальних залоз і протистоїть себорейному запаленню шкіри.
Доказів токсичності не виявлено. Норма RDA не встановлена, звичайно добова потреба біотину становить 0,15-0,3 мг. Більше біотину потрібно вагітним і жінкам, які годують.
Вітамін Н відомий також як кофермент, присутній у малих кількостях у всіх живих клітинах; синтезується мікрофлорою ки¬шечника. Сирі яєчні білки містять речовину авідин, яка пере¬шкоджає засвоєнню біотину організмом, тому яйця слід їсти після кулінарної обробки.
Вітамін РР — нікотинова кислота, ніацин — одна з найважливі¬ших для організму речовин, яка стимулює організм, а також відіграє величезну роль в окислювально-відновних процесах. Входить до складу ензимів, які беруть участь у відновлювальних процесах у клі¬тинах тканин. Вітамін РР необхідний для енергетичного обміну в клітинах тканин. Косметики застосовують його при загрубінні шкі¬рі, злущенні епідермісу, почервонінні і навіть при запальних проце¬сах, які виникли внаслідок активної дії сонця. При нестачі вітаміну розвивається тяжка хвороба пелагра (від італ. pette agra — шорстка шкіра). Нікотинова кислота входить до складу печінки, м'яса, моло¬ка, пшениці, риби, гороху, квасолі, сої, арахісу; у дуже незначних кількостях вона є в овочах і фруктах та у великій кількості — в су¬хих дріжджах. Розчинна у воді. Нестача нікотинової кислоти супро¬воджується сверблячкою шкіри і зниженням її захисних функцій.
Добова доза вітаміну РР міститься у 250 г м'яса.
Вітамін С — аскорбінова кислота є найвідомішим вітаміном. Його нестача насамперед призводить до зниження опірності орга¬нізму проти різних інфекцій, ламкості судин, посиленої пігмен¬тації шкіри. Аскорбінова кислота має величезне значення для правильного обміну речовин; вона зміцнює кровоносні судини, поліпшує обмінні процеси в сполучній тканині. Характер її впли¬ву на шкіру визначається насамперед антиоксидантними власти¬востями (особливо в поєднанні з вітаміном Е).
Вітамін С руйнується в присутності окислювачів у нейтрально¬му чи лужному середовищі, при нагріванні. Тому під час кулінарної обробки продуктів харчування і при виготовленні овочевих і фрук¬тових консервів частина вітаміну С руйнується. Особливо швидко вітамін С руйнується в присутності залишків солей важких металів (залізо, мідь). Нині розроблено способи консервування фруктів і овочів зі збереженням їх повної вітамінної активності.
Вміст вітаміну С в деяких продуктах і потреба в ньому. Оскільки в організмі людини вітамін С не синтезується, вона повинна обов'язково вживати його з їжею. Щоденна потреба доро¬слої людини у вітаміні С становить 50-100 мг. Основними джере¬лами аскорбінової кислоти є рослини; особливо її багато в перці, хроні, ягодах горобини і чорної смородини, в суницях, полуницях, апельсинах, лимонах, мандаринах, капусті (як свіжій, так і кваше¬ній), у шпинаті. Картоплю, хоча вона і містить значно менше віта¬міну С, ніж усі перелічені продукти, варто визнати, поряд із ка¬пустою, основним джерелом постачання вітаміном С, беручи до уваги її значення в нашому харчуванні. Необхідно знати й про найважливіші джерела вітаміну С нехарчового характеру: плоди шипшини, хвою (сосни, ялини і модрини) і листя чорної смороди¬ни. Відвари з них — це майже завжди доступні засоби для профі¬лактики і лікування авітамінозу С.
Вітамін С має три специфічні особливості:
— відсутність у біологічній дії коферментних функцій, тобто відсутність ферментної системи, у яку вітамін С входив би як структурний компонент;
— участь у синтезі білкової частини ферментів, чим і поясню¬ється широкий спектр його біологічної дії;
— нездатність ендогенного синтезу в організмі.
Фізіологічне значення вітаміну С найтіснішим чином пов'яза¬не з його окислювально-відновними властивостями. Він безпосе¬редньо впливає на білковий обмін; відіграє велику роль у під¬тримці нормального стану стінок капілярів і збереженні їхньої еластичності; сприяє створенню глікогенних запасів у печінці і підвищенню її-антитоксичної функції. Високим вмістом вітаміну С характеризуються ендокринні системи (гіпофіз, гіпоталамус, надниркові та інші залози), внутрішньоклітинні мембранні систе¬ми. Найбільше вітаміну С у рибосомах та інших органелах і клі¬тинних структурах, у яких відбувається синтез білка. Вітамін С має захисну властивість щодо деяких токсичних речовин і блокує утворення в організмі токсичних сполук.
Аскорбінова кислота — це могутній антиоксидант, який затримує процес старіння, перешкоджає виникненню раку і серцевих пору¬шень. Цей вітамін необхідний для підтримки нормального стану зу¬бів, ясен, кісток, хрящів, сполучної тканини, стінок капілярів. Крім того, внаслідок дії вітаміну С багато мінералів і поживних речовин проникають у клітини; він також відіграє важливу роль в утворенні колагену в організмі; попереджає утворення тромбів у венах; знижує рівень холестерину в крові; поліпшує засвоєння організмом заліза; знімає алергії і стрес, а також сприяє росту кісток і зубів.
При тривалому дефіциті вітаміну С людина захворює на цин¬гу, її симптоми — кровотеча з ясен, випадання зубів, втрата апе¬титу, втома, депресія, істерія, внутрішньошкірні крововиливи, анемія. Можуть проявлятися і такі симптоми: схильність до за¬студи, поява зморшок на шкірі, утворення ледь помітних синців.
RDA вітаміну С становить 60-100 мг у день. Вважається без¬печним застосування вітаміну навіть у великих кількостях, тому що організм легко виводить невикористані залишки.
Вітамін С легко руйнується при тепловій обробці продуктів, а також під дією світла, смогу, паління (кожна сигарета руйнує близь¬ко 25 мг вітаміну С). Патологічна мікрофлора кишечника може руй¬нувати вітамін С до його надходження в кров. Вітамін С поліпшує здатність організму виводити токсичні мідь, свинець, ртуть та ін.
При дефіциті вітаміну С утворюються синці, спостерігаються кровотеча з ясен, повільне загоювання порізів, ранок і ран. Опір¬ність організму проти застуд і грипу зменшується; розвиваються втома, дратівливість, людині важко зосередитись. Спостерігаються також набряки обличчя, ламкість кровоносних судин очей, розхитуваність зубів, слабість і біль у суглобах. Захворювання супро¬воджується сильним випаданням волосся, носовими кровотечами, посиленою пігментацією шкіри.
Вітамін С відіграє велику роль у профілактиці передчасного старіння шкіри взагалі, а особливо в профілактиці фотостаріння.
До складу косметичних засобів вітамін С вводять як антиок¬сидант і відбілюючий фактор.
Значення вітамінів у харчуванні. Недостатнє надходження вітамінів до організму людини — проблема світового масштабу. У країнах, що розвиваються, вона тісно пов'язана з голодуванням чи недостатнім харчуванням значної частини населення. Однак і в розвинутих країнах споживання вітамінів населенням здебіль¬шого не відповідає нормам. Воно достатнє для попередження гли¬бокого дефіциту вітамінів, але недостатнє для оптимального за¬безпечення потреб організму.
Недостатнє споживання вітамінів знижує фізичну і розумову пра¬цездатність, стійкість людини проти простудних захворювань, сприяє розвитку серйозних хвороб — серцево-судинних і ракових, утруднює лікування. У підлітків, які не одержують достатньої кількості вітамі¬нів, затримується процес статевого дозрівання, ріст організму, вони часто хворіють на простудні захворювання, погано вчаться.
Овочі та фрукти є джерелом каротину, аскорбінової та фоліє¬вої кислот. Проте тільки овочами і фруктами потреби організму у вітамінах задовольнити не можна. Носіями вітамінів групи А, групи В, нікотинової кислоти, вітаміну Е є такі висококалорійні продукти, як чорний хліб, вершкове масло, рослинна олія, моло¬ко і молочні продукти, крупи. Проте вони теж не можуть покри¬ти всю добову потребу організму у вітамінах. Тому рекомендує¬ться додатково вживати полівітамінні препарати і продукти, на упаковці яких зазначено, що вони вітамінізовані.
Мінеральні речовини і мікроелементи впливають на перебіг життєво важливих процесів в організмі людини, їхня нестача призводить до глибоких порушень стану здоров'я.
Мінерали незамінні у всіх ферментних реакціях організму лю¬дини; вони регулюють гормональний статус, нормалізують робо¬ту мозку і нервової системи. Як і вітаміни, ці речовини надходять до організму з їжею, їхню кількість потрібно постійно поповню¬вати, особливо при фізичних чи психічних перевантаженнях, а та¬кож при призначенні різних дієт і очищенні організму.
З погляду косметології найважливішими є наступні мінерали.
Цинк. Входить до складу ферментних систем, що забезпечують обмін білків, жирів і вуглеводів. Прямо впливає на стан імунної системи. Нестача цинку є однією з причин вугрової хвороби, ви¬падання волосся і ламкості нігтів.
Залізо. Входить до складу гемоглобіну, забезпечує процеси тканинного дихання, впливає на стан імунітету.
Кобальт. Стимулює виведення цукру нирками, знижує рівень зас¬воєння вуглеводів організмом, тому входить до складу антицелюлітних препаратів. Крім того, є складником різних ферментних систем.
Кремній. Забезпечує міцність кісток, еластичність суглобів і зв'язок, впливає на міцність волосся і нігтів.
Усі елементи таблиці Д. І. Менделєєва тією чи іншою мірою беруть участь в обміні речовин організму. Нестача кожного з них призводить до серйозних наслідків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. - М.: Медицина, 1980. - 288 с.
2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо¬давчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.
3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри лю¬дини. — К.: Здоров'я, 1965. — 304 с.
4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.
5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.
6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. - 176 с.
7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.
8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. - 416 с.
9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.
10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.
11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.
12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Космето¬логия: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.
13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.
14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd At¬las. - Urban&Shwarzenberg, 1992. - 384 s.





Завантажити

(Размер: 50.05K / Загрузок: 405)


Сайт: Autor   Добавлен: 7.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв