Реклама



От партнеров







Нещасні випадки.







РЕФЕРАТ
на тему:
Нещасні випадки.
Значення першої медичної допомоги

ПЛАН


1. Поняття ризику і небезпеки
2. Завдання медичної служби під час стихійних лих і техногенних аварій
3. Травми, нещасні випадки під час аварій на транспорті.
Дитячий травматизм і його профілактика


1. У процесі свого розвитку людство пристосувалося і продов¬жує пристосовуватися до умов довкілля, що постійно змінюються. Нині нас оточує майже штучне середовище існу¬вання — техносфера. Перетворюючи навколишнє середовище, людина намагалася досягти зменшення впливу потенційних чи реальних факторів небезпеки. В цьому напрямі вона досягла значних успіхів: середня тривалість життя в Європі у XIX ст. становила близько 40 років, а в XX ст. зросла до 75 років. Однак поява складних і енергоємних підприємств з розвину¬тою інфраструктурою створила проблему безпеки населення. Остання тепер залежить від надійності обладнання, точності та правильності дій персоналу. З підвищенням складності керу¬вання обладнанням зростає і рівень небезпеки.
Під поняттям небезпека розуміють такі чинники, котрі мо¬жуть завдати шкоди здоров'ю людини, створити загрозу для життя, утруднити функціонування різних систем органів. Мається на увазі негативний вплив довкілля, загострення соціально-політичних ситуацій, неконтрольована технологіч¬на діяльність. Один з можливих варіантів класифікації видів небезпеки подано на схемі 1.

С х е м а 1. Класифікація видів небезпеки


Як бачимо, небезпека зумовлюється надзвичайними ситуа¬ціями і виникає при соціально-політичних конфліктах, техно¬генно-антропогенних аваріях і катастрофах, а також під час стихійних лих.
Масштаб поширення небезпеки буває локальним (ре¬гіональним) або глобальним, що охоплює значну територію. Наприклад, налипання снігу на дротах ліній електропоста¬чання може призвести до надзвичайної ситуації в окремому регіоні, а смерч, тайфун спричинюють негативні наслідки не тільки в місці свого утворення, а й на шляху проходження. Негативні наслідки чорнобильської катастрофи відчутні май¬же в усіх країнах світу.
Соціально-політична небезпека — це наслідок нестабільної політичної ситуації в країні, економічного спаду, кризи вироб¬ництва, міжнаціональних конфліктів і сутичок, під час яких може виникнути напружена обстановка в суспільстві.
Техногенно-антропогенна небезпека виникає під час аварій на енергетичних і біохімічних об'єктах, транспортних кому¬нікаціях. Аварії часто бувають пов'язані з катастрофічними змінами у біосфері. Внаслідок їх порушується господарський ритм, гинуть люди, витрачаються кошти на ліквідацію. Прикладом може бути вже згадана аварія на Чорнобильській АЕС.
Природні небезпеки є результатом дії стихійних сил приро¬ди. Вони нерідко призводять до тяжких наслідків. Так, смерчі утворюються близько 700 раз на рік, в результаті чого гине майже 120 осіб. У кожному випадку охоплюється територія приблизно у 2,5 км2, а матеріальні збитки сягають 70 млн. до¬ларів. Але природні стихійні лиха не бувають довготривалими і не викликають негативних наслідків у біоценозах, хоча можливі тимчасові негативні зміни.
Для оцінки небезпеки існує поняття «ризик». Ризик — це вірогідність втрат чи ушкоджень за певний проміжок часу.
Жодній людині протягом життя не може бути гарантована повна безпека. Кожний з нас мусить щоденно уникати ризику і долати небезпеки, пов'язані із захворюваннями, природними катастрофами, аваріями тощо. Індивідуальний ризик оцінюєть¬ся вірогідністю загибелі окремої людини. В таблиці 1 наведені значення ступенів індивідуального ризику залежно від різних причин.
Поняття індивідуального ризику складається з кількох систематичних груп ризику, якими є, наприклад, ризик природних катастроф, екологічний ризик, ризик диверсій, ризик захворювань тощо. Крім того, різні чинники можуть накладатися один на одного, що, звичайно, збільшує загальний індивідуальний ризик.
Припустимим вважається ризик, який не призводить до зниження середньої тривалості життя людини, тобто компенсується зусиллями медиків.

Таблиця1. Ступені індивідуального ризику


Отже, головним завданням медичної служби слід вважати попередження нещасних випад¬ків, профілактику захворювань, іншими словами, зменшення індивідуального ризику кожного члена суспільства. Ця мета може бути досягнута такими засобами:
• попередженням виникнення і розповсюдження масових інфекційних захворювань серед населення;
• забезпеченням належного санітарного стану в житлових помешканнях і на підприємствах;
• профілактикою травматизму, особливо серед дітей;
• поширенням серед населення елементарних медичних знань;
• своєчасним поданням усіх видів медичної допомоги хворим та потерпілим, їх лікуванням з метою якнайшвидшого від¬новлення здоров'я.



2. У випадку стихійного лиха чи аварії необхідно негайно організувати медичну допомогу населенню. Велике значення має саме своєчасне подання людині допомоги відразу після ушкодження, само- і взаємодопомога, доставка потерпілих з місць аварій чи стихійних лих у лікарні та інші медичні заклади.
Зміст заходів з надання першої допомоги населенню зале¬жить від виду стихійного лиха, тому надзвичайно важливо зна¬ти характеристики кожного з них, щоб бути готовим до тих чи інших дій в разі нещасного випадку. Стихійне лихо — це явище природи, що виникає раптово, має надзвичайний перебіг подій, призводить до порушення нормального життя населен¬ня, інколи до загибелі людей, знищення матеріальних ціннос¬тей. Далі наведено перелік стихійних лих, які найчастіше можуть траплятися в Україні, та вказано короткі медичні характеристики ураження населення.
Землетрус — могутній прояв внутрішніх сил Землі, який супроводжується підземними поштовхами та коливаннями земної поверхні. Сила землетрусу оцінюється за дванадцяти-бальною шкалою Ріхтера — від дуже слабких і непомітних (1—2 бали) до могутніх поштовхів (10—12 балів), що призво¬дять до повного руйнування будівель, комунікацій. Основна територія України знаходиться в сейсмічно мало активному регіоні. Виняток — Автономна Республіка Крим, де геологічні процеси формування земної поверхні ще не завершені, та Карпати. Під час землетрусів характер ураження людей зале¬жить від сили землетрусу, густоти заселення, способів забудови, періоду доби тощо. В цегляних та кам'яних будинках у потерпілих можуть спостерігатися травми голови, хребта, кінцівок, ушкодження внутрішніх органів. У дерев'яних будинках переважатимуть опіки в результаті займання дере¬вини внаслідок руйнування печей чи замикання електричної проводки. Зміст рятівних заходів полягає у звільненні людей із завалів та надання допомоги залежно від характеру травм.
Виверження вулканів — вихід магми на поверхню. Характе¬ризуються викидами лави, попелу, вулканічних гарячих газів з кратера та їх розповсюдженням на значні відстані. В Україні немає районів з вулканічною активністю. Вчені-вулканологи завчасно передбачають можливі строки виверження вулканів і дають рекомендації щодо захисту людей. Серед ушкоджень під час виверження вулканів зустрічаються численні опіки, отруєння газом, пошкодження очей тощо.
Повені — затоплення значної території під час підйому рівня води у водоймах внаслідок сильних і тривалих дощів, танення великої кількості снігу. Найнебезпечніші повені ті, що виникають внаслідок руйнування гідроспоруд. Під час повеней можливі утеплення людей, численні переломи, обморожуван¬ня. Першочергове завдання при цьому — витягти людину з води, зігріти її, стимулювати серцеву діяльність.
Пожежі виникають доволі часто і мають різні масштаби: від локальної (в одному будинку) до природних катастроф, пов'язаних зі згорянням великих лісових масивів та аварій в районах видобування й переробки нафти та газу, на залізнич¬них станціях, у портах тощо. Основними видами травм у цих випадках є опіки та отруєння чадним газом. Передусім на потерпілих гасять одяг, на обпечені місця накладають стерильні пов'язки. У разі отруєння димом потерпілого слід негайно евакуювати із зони сильного задимлення.
Шторми та урагани виникають раптово у зв'язку із різкою зміною атмосферного тиску. Швидкість вітру під час шторму сягає 29 м/с, під час урагану вона ще більша. Шторми та урагани можуть пересуватися на дуже великі відстані й охоп¬лювати території в сотні кілометрів. Як правило, такі лиха супроводжуються зливами, що викликають повені. Руйнуються будівлі, гідроспоруди, рвуться лінії електропостачання, населені пункти надовго залишаються без зв'язку. Ще одним різновидом швидкого переміщення повітряних мас є смерчі, які мають величезну руйнівну силу. Основними видами ушко¬джень людей є закриті травми голови, кінцівок (переломи, забиті місця, струси головного мозку), поранення, що супрово¬джуються кровотечами. Оскільки кровотечі — найнебезпечніший вид ураження, то насамперед обробляють саме ті рани, які загрожують життю.
Снігові заноси утворюються в результаті тривалих сніго¬падів (протягом 20 і більше годин). Вони порушують транс¬портне сполучення, пошкоджують лінії електропостачання. Основні види уражень, тобто замерзання людей, сильні обмороження, виникають внаслідок дії низьких температур. Потерпілих спочатку витягують з-під снігу, зігрівають, потім обробляють обморожені місця.
Сельові потоки та зсуви — це гірські потоки, що несуть із собою суміш піску, глини, каміння. Виникають під час трива¬лих дощів чи зміщення мас гірських порід внаслідок насичен¬ня ґрунтовими водами. Нерідко спричиняють руйнування населених пунктів та промислових підприємств, розташова¬них у передгір'ях. У людей при цьому можуть бути поранення, переломи.
Пилові бурі та засуха завдають шкоди в основному сільсько¬му господарству, спричинюючи різке зниження врожайності, що в свою чергу веде до нестачі продуктів харчування. А це може бути причиною масових захворювань.
Аварії, залежно від місця і характеру їх виникнення, поділяють на виробничі і транспортні. Особливо небезпечними є аварії на атомних електростанціях і об'єктах хімічного вироб¬ництва, де зберігаються значні запаси сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
Результатом аварії на АЕС часто є радіоактивне забруднення місцевості, після чого проживання людей там стає неможли¬вим. Внаслідок викиду палива з реактора різко підвищується рівень радіації. Люди, які не мають спеціальних захисних засобів, можуть дістати дози опромінення, що спричинюють гостру променеву хворобу.
У результаті викиду радіоактивних речовин утворюються забруднення місцевості у вигляді плям. Це триває до повної ліквідації аварії в реакторі.
У випадку аварій на АЕС необхідно організувати радіаційну розвідку, що дасть змогу визначити дози опромінення та рівні забруднення місцевості. Надзвичайно .важливо проводити радіаційний контроль продуктів харчування та води, щоб зро¬бити висновок про можливість їх вживання.
З метою профілактики радіаційних уражень необхідно додержувати правил поведінки на забрудненій місцевості, рекомендованих органами охорони здоров'я.
Під час аварій на об'єктах, де зберігаються сильнодіючі от¬руйні речовини, відбувається забруднення ними місцевості. Масштаби забруднення визначаються кількістю і фізико-хімічними властивостями речовин, що потрапляють в атмосфе¬ру, швидкістю вітру, характером забудови населеного пункту, рельєфом, рослинністю. СДОР спричинюють у людей опіки і отруєння різних ступенів тяжкості. На забрудненій території розрізняють райони зі смертельною, уражуючою та гранично¬допустимою концентраціями отруйних речовин.
Найбільш поширеними СДОР є аміак, хлор, мінеральні та органічні кислоти, чадний газ, луги, органічні розчинники та інші технічні рідини.
У разі зараження місцевості хлором найбільша його концен¬трація утворюється біля поверхні землі, оскільки хлор важчий за повітря. Аміак легший за повітря, тому його концентра¬ція біля поверхні зменшується в міру віддалення від місця аварії.
Медичну допомогу потерпілим під час аварій на хімічних підприємствах необхідно подати у мінімально короткий строк — не пізніше трьох годин. Тільки тоді вона буде ефектив¬ною.
Під час виникнення ситуацій, пов'язаних зі стихійними лихами, аваріями, суспільно-політичними конфліктами, організовується система лікувально-евакуаційних заходів. Вивезення людей може здійснюватися автомобільним, водним, залізничним та повітряним транспортом. На шляхах евакуації автомобільним транспортом працюють медичні розподільні пункти, які регулюють надходження потерпілих та направля¬ють їх у лікувальні заклади. Під час евакуації повітряним, вод¬ним та залізничним транспортом організовують приймальні пункти, у яких тимчасово розміщують потерпілих і пере¬саджують з одного виду транспорту на інший. В роботі таких пунктів беруть участь усі працівники сфери охорони здоров'я. До неї можуть залучатися студенти медичних вузів і учні, які пройшли курс медичної підготовки.
Якщо виникає загроза поширення тяжких інфекційних захворювань, вживаються заходи щодо локалізації хвороби, виявлення людей, які захворіли, їх лікування, Ізоляції тих, хто контактував з хворими. Всі заходи, пов'язані з інфекціями, проводяться тільки на території, де виявлено збудник.
У всіх випадках ураження людей передбачається подання таких видів допомоги:
• перша медична допомога подається потерпілим відразу ж на місці ураження. Вона полягає у врятуванні життя потерпіло¬го і попередженні можливих ускладнень. Це, як правило, тимчасова зупинка кровотечі, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця, введення протишокових препаратів, накладання стерильних пов'язок;
• перша лікарська допомога полягає у підтриманні життєдіяль¬ності організму під час доставки потерпілого до медичного за¬кладу, попередженні ускладнень, створенні комфортних умов, зігріванні або, навпаки, укритті від спеки;
• кваліфікована лікарська допомога подається після доставки потерпілих до медичних закладів, серед яких розрізняють центральні багатопрофільні, профільні лікарні, травматичні та опікові пункти, станції швидкої допомоги, поліклініки, лікувально-профілактичні та оздоровчі центри. Тут прово¬дять загальне обстеження потерпілих, ліквідовують наслідки їх ураження, цілеспрямовано лікують.
Подання медичної допомоги в якнайкоротші строки має вирішальне значення для долі потерпілого. У випадку кро¬вотечі, електротравми, утоплення, припинення серцевої діяльності і дихання перша медична допомога подається негай¬но. Якщо допомоги потребує одночасно велика кількість людей, визначається терміновість і черговість подання допомоги. Насамперед допомагають дітям і людям, які можуть загинути, якщо не отримають допомогу негайно.
Приступаючи до подання допомоги у разі комбінованих ура¬жень і численних поранень, потрібно визначити послідовність окремих прийомів. Спочатку проводять ті заходи, від яких за¬лежить життя потерпілого, або ті, без яких неможливе подаль¬ше подання допомоги. Так, у разі відкритого перелому кісток стегна, що супроводжується артеріальною кровотечею, спочат¬ку потрібно зупинити небезпечну для життя кровотечу накла¬данням джгута, потім накласти стерильну пов'язку і провести іммобілізацію шляхом накладання шини для забезпечення нерухомості кінцівки.
Подаючи першу медичну допомогу, користуються табельни¬ми і підручними засобами. До табельних засобів належать гумові джгути, бинти, серветки, вата, фанерні, драбинчасті й сітчасті шини. Як підручні засоби для накладання пов'язок використовують чисті рушники, шматки тканини (краще не кольорової), для зупинки кровотечі — пояс чи закрутку з тка¬нини, при переломах — смужки твердого картону, уламки фанери, палички тощо.
Подавати медичну допомогу слід дуже обережно. Грубі втру¬чання можуть спричинити шоковий стан та інші ускладнення.
Основне правило: не завдай шкоди потерпілому!
Ваша мета — подати допомогу, не погіршивши стан потер¬пілого. Не можна пересувати потерпілого з потенційно небез¬печними травмами, насильно змінювати положення тіла чи переміщувати його частини без спеціальних засобів. Не можна давати потерпілому їжу та воду, якщо ви не впевнені, що це не¬обхідно та безпечно; ніколи не кладіть потерпілому в рот ліки та інші речовини, коли він непритомний.
Будь-яке переміщення потерпілого можливе тільки у разі крайньої необхідності (наприклад, якщо людина перебуває у зоні пожежі). Якщо вам ніхто не може допомогти, викори¬стайте свої найсильніші м'язи — стегна, плечі. У разі непри¬томного стану потерпілого можливі тільки два способи його переміщення:
1) підтримуючи під пахви, тягнути за собою спиною вперед;
2) зв'язавши руки потерпілого у зап'ястках і просунувши крізь них свою голову, рухатися уперед на колінах, тягнучи його за собою.
Транспортуючи потерпілого на ношах, слід нести його голо¬вою вперед. Таке положення дає змогу тому, хто несе ззаду, бачити обличчя потерпілого і контролювати його стан. У разі необхідності можна скористатися імпровізованими ношами. Для цього слід взяти кілька курток і дві товсті палки, вивер¬нути рукава курток і просунути в них палки (одну — в один рукав, другу — в другий). Потім застебнути куртки — і ноші готові.
Якщо потерпілого необхідно нести східцями, краще влаш¬тувати його на стільці, одна людина триматиме стілець за спин¬ку, друга — за ніжки.
Потрібно враховувати ще одну особливість масового травму¬вання людей під час стихійних лих: більша частина населення перебуває у стані підвищеного нервового збудження, піддаєть¬ся паніці, втрачає самоконтроль. Це явище таке ж небезпечне, як і фізичні поранення. Тому, якщо можна, треба вжити всіх заходів для попередження у людей нервових зривів, що можуть виникнути в результаті стресів.


3. Травма — це ураження поверхні тіла або внутрішніх орга¬нів, яке виникло під дією зовнішніх факторів, у результаті чого той чи інший орган втратив здатність виконувати свою функцію.
Травми бувають легкі (подряпини, невеликі забиті місця) і тяжкі (переломи, опіки II та III ступенів, які призводять до каліцтва і навіть до смерті); одиничні (коли ушкоджено якийсь один орган і спостерігається кровотеча в одному місці) і множинні (вони найскладніші, бо навіть невеликі подря¬пини, якщо їх багато, можуть призвести до дуже тяжких наслідків).
Головна причина нещасних випадків полягає в необачності людей, у нехтуванні ними правилами дорожнього руху, неви¬конанні елементарних заходів безпеки, порушенні норм по¬ведінки; часто люди травмуються під час занять спортом тощо.
Щороку на земній кулі в результаті необачності гине близь¬ко 5 млн. осіб. Більшість людей вважають, що нещасний випа¬док може статися з ким завгодно, тільки не з ними. Це дуже поширена психологічна установка. Тому важливо не тільки знати правила безпечної поведінки в різних життєвих ситу¬аціях, а й виконувати їх. Твереза оцінка обставин, уміння завчасно передбачити небезпеку, уникнути її, застерегти себе від невиправданого ризику — ці якості необхідні кожній людині у повсякденному житті.
Майже половина всіх нещасних випадків трапляється в ре¬зультаті дорожньо-транспортних пригод. Очевидцями чи учас¬никами аварій є водії автотранспорту і, звичайно, пішоходи. Надзвичайно важливо, щоб свідки аварії могли в найкоротші строки на достатньо високому рівні подати медичну допомогу, вміли діяти правильно і рішуче.
У разі аварії на транспорті потрібно поставити автомобіль у безпечне місце і включити аварійні сигнали. Якщо аварія ста¬лася вночі, передні фари автомобіля можна використати для освітлення місця події. Важливо вміти організувати допомогу свідків і розподілити між ними обов'язки (розставити аварійні трикутники, викликати швидку допомогу і міліцію, подати першу медичну допомогу).
У пошкоджених автомобілях слід негайно вимкнути запа¬лення, щоб уникнути вибуху. Оскільки можливе витікання палива з баків, ні в якому разі не палити, щоб не сталося загоряння.
Якщо життю потерпілих (водія чи пасажирів) ніщо не загро¬жує, можна залишити їх у салоні, оскільки неправильне транспортування може призвести до зміщення зламаних кісток, появи кровотечі. Якщо постраждалий знепритомнів, потрібно перевірити прохідність його дихальних шляхів. Якщо ж він перебуває у важкому стані, слід подати допомогу, не виймаючи його з транспортного засобу, а коли це неможливо, потрібно скористатися ремонтним інструментом для його звільнення. Звільнивши потерпілого, приступити до зупинки кровотечі, іммобілізації кінцівок і, в разі необхідності, вжити заходів щодо реанімації до прибуття швидкої допомоги.
Значною групою травмувань є так звані «шкільні травми», або травми, що їх завдають собі діти під час перебування у школі. Встановлено, що такі травми становлять близько 20 % усіх дитячих травм. Це означає, що кожний п'ятий нещасний випадок трапляється у школі. Зрозуміло, що після напруженого уроку дітям хочеться побігати, погратися. Але не всі можуть оцінити наслідки своїх вчинків. Багато школярів постраждало від підніжки, зачинених перед носом дверей, поштовху та інших «невинних» жартів!
Дітям необхідно якомога раніше навчитися оцінювати свої сили і можливості, особливо під час занять фізичною культу¬рою і спортом. Потрапляючи у спортивний зал, багато хто не розуміє, що спортивні снаряди мають бути не тільки підігнані до зросту учнів, а й вимагають певних навичок у ході тренувань. Більше половини всіх травм діти отримують під час занять гімнастикою. І це, як правило, серйозні травми — пере¬ломи, вивихи, струси мозку. Тому освоєння гімнастичних снарядів, виконання вправ має відбуватися обов'язково у присутності вчителя фізкультури.
Невміння правильно оцінити свої сили і можливості при катанні на ковзанах, лижах, у туристичних походах також при¬зводить до серйозних травм. Часто такі травми трапляються за межами населеного пункту, де немає можливості негайно доста¬вити постраждалого в медичний заклад. Навіть незначні травми у такій ситуації можуть призвести до трагічних наслідків.
Велика кількість травм припадає на ігрові види спорту — футбол, баскетбол. Головна їх причина полягає у недодержанні правил безпеки, порушенні правил гри, недостатній фізичній підготовці. Ось чому на уроках фізкультури приділяється так багато уваги загальнофізичному розвиткові дітей, відпрацю¬ванню елементарних прийомів і техніки гри.
У профілактиці травматизму важливе місце посідає правильний підбір одягу, взуття. Під час ігор не дозволяється надягати браслети, обручки, на одязі не повинно бути мета¬левих пряжок, гачків тощо. Все це може спричинити поранен¬ня гравців.
Особливі вимоги ставляться до роботи у спеціалізованих кабінетах фізики, хімії, інформатики. У цих кабінетах до робочих місць підведено електричний струм, встановлено елект¬ричні розетки, інше обладнання. Всім цим можна користувати¬ся тільки під наглядом учителя.
Забороняється торкатися електрообладнання, клем і дротів, відкривати дверцята шаф, умикати прилади, натискувати кнопки, призначення яких невідоме. Особливо обережно слід поводитися під час роботи з хімічними препаратами й реакти¬вами.
Враховуючи недостатнє вивчення впливу комп'ютерів на здоров'я людини, важливо суворо виконувати вимоги техніки безпеки. Найбезпечніші нині монітори, сертифіковані за стандартом ТСО'99. Найкраще використовувати монітори LСD та плазменні.
Правила безпечного поводження з устаткуванням докладно викладені майже в кожному підручнику з. відповідної дис¬ципліни. Додержання їх обов'язкове, адже жодна травма не проходить безслідно: погіршує стан здоров'я, обмежує вибір майбутньої професії, накладає відбиток на подальше життя.

ЛІТЕРАТУРА

- Білявський Г. О., Паду н М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1995. — 368 с.
- Біологія / А. А. Слюсарев, А. В. Самсонов, В. Н. Мухін та ін./ Під ред. В. О. Мотузного. — К.: Вища пік., 1991. — С. 6, 241.
- Вишневская Е. Л., Барсукова Н. К., Широкова Т. Й. Основы безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособ. для учащихся 9-х кл. общеобразоват. шк. — М.: Русское слово, 1995. — 62 с.
- Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К.: Вікар, 1997. — С. 17—19.
- Кучеров І. С. Фізіологія людини і тварин. — К.: Вища шк., 1991. — 327с.
Леони Д.,Режи Б. Анатомия и физиология в цифрах. — М.: Кронпрес, 1995. — 128с.
- Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. — К.: Либідь, 1997. — С. 53—54.
- Основи медицинских знаний учащихся: Проб. учеб. для сред. учеб. заведений / Под ред. М. Й. Гоголева. — М.: Просвещение, 1991. — 112с.
- Пономарев В. Т. Энциклопедия безопасности. — Д. Сталкер, 1997. — С. 297—391.
- Самарський С. Л. Зоологія хребетних. — К.: Вища шк., 1976. — С. 188—189.
- Ситников В. П. Основы безопасности жизнедеятельности: Справочник школьника. — М.: Слово, 1997. — С. 307—444.
- Смирнов В. Е. Медицина. Наркомания: знак беды. — М.: Знание, 1988. — Вьіп. 2. — С. 33—56.
- Спок Б. Ребенок и уход за ним. — К.: Наук, думка, 1992. — 448 с.
- Ураков Й. Г. Последствия алкоголизма. — М.: Здоровье, 1987. — №11. — С. 50—91.
- Хрипкова А. Г., Колесов Д. В. Гигиена и здоровье. — М.: Про¬свещение, 1984. — С. 24—27.
- Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія без¬хребетних. — К.: -Либідь, 1996. — Кн. 2. — С. 291—298.




Завантажити

(Размер: 23.56K / Загрузок: 735)


Сайт: Autor   Добавлен: 7.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв