Реклама



От партнеров







Характери за Теофрасгом








РАФЕРАТ
на тему:
Характери за Теофрасгом

Поговорити з розумною людиною не тільки ціка¬во, але і корисно.
Сьогодні ваш співрозмовник—Теофраст, античний філософ, що жив наприкінці IV—у першій половині III століття до н.е. Найвідоміший із творів, що принесли йому славу у віках і дійшли до нас, трактат Теофраста за назвою «Характери».
Характер — грецьке слово, походить від дієслова «дряпати, писати» (писати на камені, дереві чи міді). Спочатку воно озна¬чало інструмент, яким ставили штамп чи клеймо. Потім сам відби¬ток і штамп.
Поступово образ штампа став використовуватися стосовно людини. Такими, наділеними типовими рисами, і побачив свого сучасника Теофраст, що склав мозаїку з прикладів людських недоліків.

Марнослів'я
Це пристрасть до надокучливо довгих і необдуманих промов. Марнослов—от яка людина.
Сідаючи поруч з незнайомцем, він приймається розхвалюва¬ти власну дружину. Потім розповідає, який сон приснився йому сьогодні вночі, потім докладно перелічує страви, що їв за обі¬дом. Далі — більше. Він заводить мову про те, що люди нині стали набагато гірші за колишніх і як багато понаїхало іноземців. І якщо терпіти його марнослів'я, то він так і не залишить слухача в спокої.
Безсовісність
Це нехтування доброю славою заради ганебної користі. Без¬совісна —от яка людина.
Спершу вона йде до того, кого встигла вже раз обібрати, і позичає в нього гроші. Коли йде купувати їжу, нагадує м'яс¬нику, що колись зробила йому послугу. У чужий дім приходить позичити ячменю, а іноді й соломи, так ще змушує господаря все це приносити собі. У лазні може підійти до мідного казана з гарячою водою і всю воду вилити на себе, не залишивши іншим. А виходячи, сказати лазебнику: «Нічого ти з мене не одержиш!».

Безтактовність
Це невміння вибрати вдалий момент у спілкуванні, у резуль¬таті чого заподіюється неприємність людям. Безтактна—от яка людина.
На зборах, коли всі вже знають і розуміють суть справи, він встає і починає розповідати все спочатку. Людину, яка тільки-но прийшла додому втомлена, він запрошує на прогулянку. Коли має виступати свідком, приходить до суду вже після закінчення справи. До зайнятої людини приходить за порадою, а до своєї коханої уривається в будинок з юрбою бражників, коли та ле¬жить у лихоманці.

Скнарість
Це дріб'язкове користолюбство. Скнара — от яка людина.
Ще до закінчення місячного терміну він вимагає сплати відсотків, живучи поряд із боржником. За обідом у складчину він рахує, хто скільки випив кубків. Якщо випустить тільки його жінка мідяк, готовий відсунути все начиння, ліжка та скрині в будинку й обшарити всю підлогу. Якщо піде на ринок за покупками, то повертається, нічого не купивши. І взагалі, у таких людей іржа¬віють ключі до скринь з грошима.

Брутальність
Це різкість у поведінці, що виявляється в мовленні. Грубіян— от яка людина.
На питання: «Де такий-то?», відповідає — «Залиши мене в спокої». На вітання не відповідає. Людям, які з поваги посила¬ють йому подарунки до свят, говорить, що зовсім, мовляв, не має необхідності ні в яких подарунках. Не приймає вибачень, якщо перехожий ненавмисно штовхне, зачепить чи наступить йому на ногу. Спіткнувшись на вулиці об камінь, готовий і цей камінь обсипати прокльонами. Здатний зневажати навіть молит¬вою до бога.

Недовірливість
Це схильність підозрювати всіх у нечесності. Недовірлива—от яка людина.
У боржників вимагає відсотки при свідках, щоб вони не мог¬ли відмовитися. Свій плащ скоріше віддасть у чищення нетому сукновалу, який найкраще виконає роботу, а тому, котрий вис¬тавить певного поручителя. Лежачи в постелі, запитує дружину, чи зачинила вона на великий засув двері в двір, і навіть якщо дружина підтвердить це, підхоплюється, щоб перевірити, і тільки після цього ледь засинає. Така людина постійно перераховує свої гроші.

Підлолюбство
Це пристрасть до пороку. Підлолюбець — от яка людина. Говорячи про чесних людей, скаже, що немає чесних людей у природі, усі однакові, так ще в докір поставить людині те, що вона вважається чесною. Негідника ж називає людиною, вільною від забобонів. Він уміє також бути покровителем негідників, на¬давати їм підтримку в судах із всяких темних справ, і в суді зав¬жди готовий і слова сторін перетлумачити в несприятливому для них значенні.

Зарозумілість
Це презирство до всіх інших людей, крім себе. Зарозуміла— от яка людина.
Відвідувачу, що поспішає, говорить, що той може з ним зу¬стрітися після обіду на прогулянці. Зробивши людині послугу, велить добре запам'ятати це. Обраний на державну посаду, відмовляється, клятвено завіряючи, що йому ніколи. Із зустріч¬ними на вулицях не розмовляє, але йде, дивлячись собі під ноги чи навпаки, високо піднявши голову.

Підлокорисливість
Це прагнення до ганебної користі. Підлокорислива — от яка людина.
Приймаючи гостей, не подає на стіл досить хліба. Якщо про¬дає вино, то навіть приятелю намагається всучити розведене водою. Довідавшись, що його приятель має намір купити яку-небудь річ, поспішає купити її сам, щоб перепродати йому. Якщо хто-небудь із приятелів одружується чи одружує дочку, навмис¬не перед цим виїде на якийсь час з міста, щоб не підносити весільного подарунка. І в знайомих позичає такі речі, яких не будуть вимагати назад і навіть відмовляться прийняти, якщо він їх і запропонує повернути.

Буркотливість
Це невдоволення всім, що тобі пропонують. Буркун —от яка людина.
Трапиться йому знайти на дорозі гаманець, він говорить: «А от скарб-то я ще ніколи не знаходив!» Якщо трапиться виграти позов і одержати всі голоси суддів, він дорікне укладача промо¬ви зате, що той пропустив багато важливих доводів. Якщо приятелі нададуть йому в складчину дружню позику і хто-небудь з них скаже: «На радість тобі», — він відповість: «Чого це заради? Адже мені доведеться кожному віддавати гроші, так при цьому ще і дякувати, немов мені зробили благодіяння».

Метушливість
Це зайва ретельність у мові та діях з добрих намірів. Метуш¬лива — от яка людина.
Він дає обіцянки, які потім не може виконати. Якщо будь-чий вчинок одностайно визнаний справедливим, він один виступає з запереченнями, неспроможність яких очевидна. Він обов'язко¬во поведе обхідною стежиною, звертаючи з дороги, а потім сам же не зможе розібратися, куди далі йти. Якщо лікар забороняє давати хворому вино, він усе-таки дасть, говорячи, що хоче ви¬пробувати, напоївши хворого, чи не одужає той.

Марнославство
Це низьке прагнення до пошани. Марнолюбна—от яка лю¬дина.
У гостях за обідом він намагається зайняти місце за столом поруч із самим господарем. Якщо в нього здохне мелітська собачка, він велить їй поставити надгробний пам'ятник і зробити стовпчик з написом: «Чистий нащадок мелітської породи». Домашнім він постійно набридає розповідями про свої надзвичайні успіхи.

Іронія
У широкому розумінні—це вдавання, пов'язане із самоприменшенням у діях і мові. Іронічна —от яка людина.
Прийшовши до своїх недругів, він готовий балакати з ними, роблячи вид, начебто зовсім не тримає на них образи, не злиться. В очі він розхвалює тих, на кого нишком нападає. Про свої справи нічого не розповідає: говорить, що тільки обмірко¬вує їх і нічого ще не вирішив. Звичайно він прикидається, що нічого не чув і нічого не бачив, і дуже дивується, якщо йому про це хтось скаже. Він любить висловлюватися в такому роді: «Не можу повірити», «Цього я не розумію», «Розповідай кому-не-будь іншому».
«Характери» Теофраста ретельно читалися й у візантійську епоху, і в епоху Відродження, Не втратили вони свого значення і зараз, можливо, тому що, хоча і розділяють наші часи за два тисячоріччя, ми можемо зазирнути в давнє минуле і здивувати¬ся, знайшовши там своє відображення.

ПОНЯТТЯ ПРО ХАРАКТЕР
Характер — це стрижень людини, у ньому зібрані найбільш суттєві особливості людини-діяча, візаві, людини-натураліста, людини, яка пізнає. Залежно від поставлених цілей, способів наближення до них, використовуваних засобів, визна¬чається характер людини. З кожною новою зустріччю, знайом¬ством ми намагаємося зрозуміти та вивчити характер людини, яка цікавить нас, в основному ми звертаємо увагу на її ставлен¬ня до оточення, враховуємо її судження, спостерігаємо що і як вона робить.
Ми часто чуємо: «У нього (неї) нестерпний характер», чи «У нього (неї) чудовий характер». Що ж мається на увазі, коли ми характеризуємо так людину?
По-перше, ми охоплюємо риси характеру в цілому, тобто включаємо сюди чесність і принциповість, мужність! активність, дисциплінованість і послідовність, дотримання загальноприйня¬тих норм поведінки.
По-друге, включаємо сюди риси, що виражають ставлення цієї людини до себе, тобто скромність і сором'язливість, або зарозумілість, щедрість або егоїзм, привітність і дружелюбність чи самозакоханість і заздрість.
По-третє, ми говоримо про товариськість чи відлюдкуватість людини, її чуйність чи черствість, ввічливість чи брутальність і різкість в спілкуванні.
По-четверте, виражаємо ставлення людини до трудової діяльності (своєї чи чужої), мається на увазі працьовитість, на¬полегливість й ініціативність, сумлінне ставлення до будь-якої, навіть нецікавої справи, акуратність виконання, здатність пере¬борювати труднощі чи уникати їх.
Риси характеру формуються в дитинстві, а протягом усього подальшого життя вони, якщо можна так сказати, корегуються: у міру дорослішання в людини накопичується особистий життє¬вий досвід, виробляються певні життєві принципи, виробляються власні погляди, визначаються інтереси. Весь накопичений внутрішній «багаж» і формує характер.
Характер — це свого роду відбиток дитинства, ставлення батьків до дитини, взаєморозуміння в сім'ї. Якщо дитина з ди¬тинства йде до своєї мети шляхом «розбивання» сердець батьків своїми сльозами і голосним ревінням, то і в дорослому житті вона буде йти до своєї мети так само «голосно», використовую¬чи почуття інших людей. Якщо дитина розуміла, що не всі її ба¬жання здійсненні, деякі з них вимагають зусиль з боку батьків, другі — часу, треті — фінансових витрат, то, подорослішавши, вона буде ставити перед собою реальні цілі, йти до них завзято, але з розумінням людей, що оточують її. Якщо ж маленький «улюб¬ленець долі» ріс під наглядом семи няньок, то будучи вже само¬стійною людиною, він завжди буде шукати того, хто виконає за нього роботу, подасть-при несе необхідне, і це буде його най¬більшою метою в житті. Тому так важливо виховувати характер з дитинства.
Хто з нас не хоче мати сильний характер, здатність долати труднощі, швидко приймати рішення і не боятися їх втілювати, ставити перед собою мету і послідовно просуватися до неї? Про такий характер ми мріємо, намагаємося займатися самовихо¬ванням, розвиваємо в собі силу волі й терпіння. Така якість, як воля, не падає зі стелі як подарунок, її виробляють роками, свідо¬мо і цілеспрямовано регулюють свою діяльність, контролюють кожен свій вчинок, дають йому об'єктивну оцінку. Сила волі доз¬воляє керувати своєю поведінкою. Воля дає прагнення до само¬вдосконалення, перемоги, виховує наполегливість, сміливість і рішучість.

Завантажити

(Размер: 11.09K / Загрузок: 247)


Сайт: Autor   Добавлен: 7.09.07






    Головна сторінка   |  Книжки, довідники, підручники (8)  |  Статті, навчальні матеріали (747)  |    Роботи з медицини (756)   |    Вхід  |   Контакти
© Медична бібліотека- 2007-2009 | Статтi партнерiв